Світлана Овчаренко (гол. ред.). Ексклюzив 2002, № 1

Липень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
77 переглядів

Новий одеський журнал «Ексклюzив», що його вихід уможливився завдяки Фонду підтримки розвитку творчої молоді «Новый мир» – це, стверджує головний редактор Світлана Овчаренко, цілковитий дебют: «дебют для всіх без винятку авторів ... дизайнерів, членів редакції», ба навіть для згаданого фонду. Свої засадничі принципи редакція журналу формулює так: «Ми виступаємо проти шароварщини й традиційного українофільства... Ми прагнемо дієво брати участь у формуванні нової української культури. Ми бачимо її бажано україномовною».

А щодо власне «ексклюzивности», то редакція добачає її не лише «в дизайні чи двомовності видання», а й у змісті – «не менш неординарному». Тому «гра, яку вам пропонують, – не просто розважальна, а інтелектуальна». Втім, щоб не ґвалтувати інтелект читача й не змушувати його сушити мозок, «визначаючи, чи є художнім текстом та чи інша пришелепувата рецензія чи стаття», упорядники самі поділили тексти на художні та аналітичні. Така собі конструкція у вигляді літери Z: дві книжки, з’єднані тоненькою перетинкою.

Отож в аналітичному блоці вміщено «українську відповідь» на питання «Хто винен?» і «Що робити?», запозичену з сайту www.ji.lviv.ua, та російськомовні варіянти класичних маніфестів Діогена Синопського «Елінам» та Антонена Арто «Маніфест театру, котрий іще не встиг народитися». З інтерв’ю Іздрика дізнаємося, що він «майже нічого не знає» про культурну ситуацію в Україні, натомість авторитетно заявляє, що з «літературою, напевне, все гаразд».

Позаяк автори – нібито дебютанти, (либонь тому їхніх імен не винесено у зміст), обмежимося переліком назв статтей: «Контркультура», «Новые чувства для нового искусства» та «Ответ на “новые чувства”», «Поглощение» (враження від «Одруження» Гоголя у постанові Андрія Жолдака, цілком адекватні самому шоу), «“Абстрактная” музика» (доволі слушні роздуми пана чи пані Н.Амайзенко з приводу «Елегії» Валентина Сильвестрова у виконанні віолончеліста Івана Монігетті), «Дев’ять імен сущого» (цікава рецензія на роман Анджея Стасюка «Дев’ять», підписана коротко й загадково – Касім, і не менш цікаве враження від презентації роману), «Твір на тему: “Що ми читали влітку”» (рецензії на 12-й «Четвер», на книжку Світлани Пиркало «Зелена Марґарита» і збірник «Протизначення» з пера В.Козлевич(а), – знову нерозшифрований ініціял змушує оглядача до надмірної політкоректности), а ще «Интервью с Театром Современного Танца “Wampiter”».

Художній блок містить добірки з двох-п’яти віршів різного ґатунку чотирьох авторів (із яких виокремимо Олександра Оридорогу) і вельми читабельну прозу «Львів» того ж таки загадкового Касима. Автор не означив жанру свого твору, але найбільше це скидається на «кіно в прозі».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Квітень 2019
Число присвячено пам’яті російського історика, правозахисника і громадського діяча, голови...
Олег Коцарев ・ Лютий 2018
Беззаперечним центральним матеріялом випуску є фраґмент книжки спогадів письменника, критика,...

Розділи рецензій