Юрий Герчук. Эффект присутствия

Жовтень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
255 переглядів

Москва: Арт Волхонка, 2016.

Це остання книжка видатного мистецтвознавця та «книгаря», яку уклала його донька Єлєна Ґерчук; видання побачило світ уже після авторової смерти. У передмові упорядниця цитує Міхаіла Ґаспарова, попереджаючи, що автор не жертвує «науковою достовірністю на користь літературної переконливости», а створює картину часу за допомогою обох риторичних інструментів, і це головна причина, чому видавець наважився поєднати під однією обкладинкою історичну монографію та художні твори (до книжки ввійшло й декілька фантастичних оповідань, що своєю ґротесковою манерою нагадують тексти Ніколая Аржака і Абрама Терца — Юлія Даніеля й Андрея Сінявського).

Ми говоримо передусім про Ґерчука-«книгаря», бо головним його предметом завжди була книжкова графіка, історія книжкової ілюстрації. Ґерчукову підсумкову монографію було присвячено чотирьом століттям постґутенберґової російської книги («Искусство печатной книги в России XVI–XXI веков», 2014).

Значну її частину становить «Искусство оттепели», праця, вперше видана повністю. Хроніку «мистецької революції», яка відбулася на теренах СРСР за часів відлиги, зображено зсередини: власне, тут стає зрозуміло, що «ефект присутности» — концепційний прийом. «Відлигу» та її героїв подано не відсторонено і без скепсису, характерного для «історичних» рефлексій на 1960-ті, що їх так багато виходило наприкінці минулого століття. Читачеві запропоновано чесний звіт: як саме це було, за хронологією і від початку, від 1950-х років, коли «в тіні ще зимно», і далі — до «бульдозерної виставки», до фестивалю, до справи Сінявського–Даніеля. Ґерчук послідовно описує зміни, що відбулися в живописі, в графічному мистецтві, у книжковому оформленні, в архітектурі, в побутовому та промисловому дизайні, при цьому — і це важливо — як засновок він бере внутрішню ситуацію, протоколи виставкових рад, принципові рецензії, тобто це своєрідна «хроніка поточних подій», але вибрана з погляду найпоінформованішого «учасника».

Культура «відлиги», як її розуміє Ґерчук, була «наскрізь утопічна» і «нерозсудливо покладалася на силу чистого розуму». Він пише: «Саме в раціоналізмі “відлиги”, в безнадійному патосі просвітництва (ніби варто лише пояснити те, що так очевидно нам, — і “ті” зрозуміють) був ґандж її ідей, провина або біда покоління “шістдесятників”, а не в “соціялістичному виборі”, якого взагалі ще не можна було обговорювати». І тут доречна цитата з Пьотра Вайля та Алєксандра Ґеніса про те, що «не можна вимагати від партії скасувати колгоспи, але можна наполягати на своєму праві писати верлібром».

Окремий інтерес для українського читача становлять естетичні судження та оцінки, можливо, незвично різкі, некомпліментарні, невластиві тому рівневі художньої критики, до якого ми, на жаль, привчені. Ґерчук порівнює «Хліб» Тетяни Яблонської з «Кубанськими козаками», він не в захваті від кумирів «інтеліґентської кухні»: Ерзя, на його думку, «манірний», а Анатолій Звєрєв занадто «романтичний».

Проте зауважимо, що Ґерчукова проза, зібрана і видана вперше, походить із тієї ж «кухні» і понад усе нагадує фантастичні ґротески Абрама Терца. Прозу проілюстрував сам Ґерчук, і стає зрозуміло, чому його улюбленими книжковими художниками були Юло Соостер, Іларіон Ґоліцин і вся та умовна «науково-фантастична» школа видавництва «Знання». А ще, коли дивимося на тих абстраґованих персонажів науково-фантастичної графіки 1960-х, несподівано прояснюється онтологія «модельних гомо сапієнсів» «батька українського постмодерну» Олександра Ройтбурда.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Серпень 2018
Спогади історика Ярослава Федорука «На перехресті століть» сфокусовано на постаті львівського...
Яна Примаченко ・ Грудень 2017
До збірника, що його впорядкувала кінознавиця та головна редакторка журналу «Кіно-Театр» Лариса...

Розділи рецензій