Артемий Магун. Единство и одиночество. Курс политической философии Нового времени

Березень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
139 переглядів

Москва: Новое литературное обозрение, 2011.

Університетський курс політичної філософії Нового часу авторства російського філософа Артємія Маґуна містить доволі ориґінальну філософську концепцію політичного. Вона охоплює найзначущіші політичні вчення від Мак’явелі до Маркса, окреслює історико-філософський контекст розвитку найважливіших ідей і наголошує головні поняття, дискусії та позиції, пов’язані з новочасною політичною філософією. У вступі автор викладає засади побудови свого курсу: по-перше, він спирається на аналіз найвпливовіших політичних філософів Нового часу (тут, як зізнається сам автор, виразно простежується орієнтація на Great Books, та й то доволі селективно, адже деяких важливих постатей того часу ми не знайдемо – як-от Монтеск’є чи Бодена); по-друге, виклад ґрунтується на герменевтичному підході (при цьому інтерпретація вчення того чи того філософа передбачає не лише окреслення осмисленого авторського проєкту, а й виявлення в ньому історичного несвідомого – себто того, що певний автор сказав про свою епоху, сам того не усвідомлюючи); по-третє, спосіб об’єднання та презентації використаного матеріялу відсилає до досліджень проблем політичної філософії в працях Лео Штрауса (з акцентом на значущих фігурах і особливою увагою до розриву між класичною та новою політичною думкою; головним же предметом розгляду визначено лібералізм як центральне політичне вчення цього періоду). Крім того, вибираючи хронологічний підхід до визначення порядку представлення тих чи тих філософів, автор прагне показати спадкоємність філософських ідей: «кожен новий великий автор ніби відсуває попереднього в минуле, таким чином ми не можемо читати, скажімо, Русо, якби після нього не було Канта. Кожен з авторів, що вивчаються, кидає тінь на усіх попередніх».

Перші глави відіграють роль своєрідного вступу. І водночас вони є доволі важливими, адже саме в них Артємій Маґун викладає власну концепцію політичного, а також окреслює соціокультурний контекст становлення новочасної політичної філософії. Тут автор закладає інтерпретативну «сітку», яку згодом використовуватиме для осмислення найважливіших концепцій та ідей. Особливістю підходу є визначення як певних ключів для інтерпретації двох категорій, винесених у заголовок, – «єдність» і «самотність». Саме вони, за автором, визначають політичне. Політичне найчастіше тлумачать як сферу колективної єдности людей (у книжці декілька разів натрапляємо на дефініцію політичного, яка визначає його як сферу людського життя, в якій стоїть питання про єдність). Але за таким об’єднанням і досягненням єдности ми знаходимо неґативний вимір, що проявляється як самотність, ізоляція, виділення (для прикладу, слідом за Паскалем, автор презентує монарха, Суверена як найсамотнішу людину в державі). Відтак, важливим аспектом Маґунової праці є своєрідна феноменологія самотности, що виводить нас на її політичні виміри.

Друга вступна частина курсу стосується визначення предмета політичної філософії. Тим самим автор презентує власне розуміння суті та особливостей філософського розуміння політики. Політична філософія, твердить Маґун, формується на перетині філософії та політики, а тому не відчужується від практики, хоча й не ототожнюється з нею. Філософ – це революціонер, адже він узагальнює, завершує світ у думках і мисленнєво відтворює його з самого нуля. Але, як твердить автор, найбільша складність, вирішити яку до снаги лише філософам, – це розуміння того, де міститься цей «нуль», а також уміння відшукати простір для думки та уяви в реальному світі. Предмет політичної філософії, своєю чергою, зводиться до трьох взаємопов’язаних понять: політичне (сфера і форма діяльности людини), держава (що презентує себе як polis, status, res publica) та влада (як одиниця політичного).

Третій вступ до новочасної політичної філософії присвячено пошуку відповіді на запитання: що таке Новий час? Тут розглянуто становлення та виникнення Нового часу як окремої епохи. Для цього автор робить екскурс у Середньовіччя та звертається до двох його головних інституцій, що мали значення для ідеології та владної організації цього періоду – християнства та феодалізму. Такий екскурс невипадковий, адже Новий час тут визначено як період розвитку та радикалізації тенденцій пізнього Середньовіччя: звеличення земної влади та її централізація, а також об’єднання та оформлення «народу» як єдности. До цього, твердить Маґун, додаються дві нові політичні тенденції – народження політичного індивідуалізму (формування індивіда, суб’єкта як політичної одиниці) та зв’язок політичного панування з територією.

Своєрідну інтерпретативну матрицю для вивчення новочасної політики презентує та частина курсу, яку присвячено оглядові історії головних політичних понять, із якими систематично працювали новочасні мислителі. Цей огляд здійснено за такою схемою: загальні передумови, передісторія, походження поняття, логічна структура поняття, подальший розвиток поняття. До понять, у такий спосіб проаналізованих, належать: держава, суверенітет, репрезентація.

Подальший виклад новочасної політичної філософії зосереджується на окремих постатях, як-от Мак’явелі й «Державець», Гобс і «Левіятан», Геґель і філософія права, Марксова політична філософія тощо. Лише одну частину присвячено не постаті, а події – «Революція: подія мислить»: тут розглянуто коло ідей, породжених революціями кінця XVIII століття в Европі й Америці. Завершується виклад історії новочасної політичної філософії обґрунтуванням вибору «точки завершення» – Марксової філософії, а також окресленням того, що відбулося від кінця XIX століття, та визначенням перспектив, які відкриває критичне ставлення до ідей Нового часу, притаманне сучасності.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій