Салман Рушді. Джозеф Антон

Жовтень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
250 переглядів

Київ: Видавництво Жупанського, 2014.

У спогадах британського письменника індійського походження Салмана Рушді йдеться передусім про те, як роман «Сатанинські вірші» змінив його життя. Найдокладніше Рушді зупиняється на тринадцяти роках вимушеної ізольованости, до якої призвела публікація книжки у 1989 році. Але чимало уваги він приділяє і початкам літературної кар’єри, особистому життю і відносно безтурботним рокам, що настали після отримання Букерівської премії за другий роман «Опівнічні діти». Оповідь багата на спогади про Індію та рефлексії на тему місця чужинця в Лондоні.

Оповідь ведеться від третьої особи. На думку автора, це дає змогу об’єктивніше поглянути на власну історію. «Джозеф Антон» є спробою Рушді показати свій альтернативний образ, відмінний від скандального, тиражованого в пресі, а також від образу блазня і ненависника ісламу. Саме тому Рушді детально зупиняється на обставинах написання «Сатанинських віршів», пояснюючи, як прийшов до ідеї роману та що хотів ним сказати. Як переконує письменник, він заклав у книжку передусім особистий досвід («він розцінював цю книгу як значно особистіше внутрішнє дослідження, як першу спробу створити річ із власного досвіду переселення і трансформації»), не очікуючи, що вона стане антиісламським маніфестом. Умовно спогади Рушді можна розділити на «до» і «після». До «Сатанинських віршів» ідеться переважно про творчість та особисте життя. Знайдемо тут цілу ґалерею видатних інтелектуалів ХХ століття: від Сьюзен Зонтаґ до Чеслава Мілоша. У частині спогадів після публікації роману Рушді детально описує історію сприйняття книжки: першу заборону її в Індії, погрози видавцям та книгарням, протести у різних куточках світу, смертний вирок іранського аятоли Хомейні та багаторічну ізольованість під опікою британської поліції, що стала наслідком фетви Хомейні. Рушді розтлумачує назву спогадів: псевдонім Джозеф Антон (утворений від Джозефа Конрада та Антона Чехова) був його секретним іменем для британської поліції.

Відтак чи не головною темою спогадів стає роздвоєння письменника на «приватного Салмана» та «публічного Рушді». Поки перший жив і працював, у різних куточках світу спалювали опудала другого і закликали «сатанинського» письменника покаятися. Реальне насилля у відповідь на слово (вбивство японського перекладача «Сатанинських віршів», замах на життя італійського перекладача та норвезького видавця) стало свідченням того, як текст із літературного твору перетворюється на чинник міжнародної політики. Письменник наголошує, що спершу літературні критики сприйняли «Сатанинські вірші» зацікавлено та прихильно, а пізнішу лють ісламських фундаменталістів було скеровано насамперед проти вигаданого, уявного твору.

«Джозеф Антон» цікавий не лише як оповідь про перипетії долі одного роману, але і як опосередкована історія ісламського тероризму, побачена очима його потенційної жертви, а також як свідчення про реальність узаємин влади та особистости в сучасному світі. Водночас це якісна мемуаристика, цінна навіть попри те, що ключового для спогадів роману «Сатанинські вірші» досі не перекладено українською.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Серпень 2018
Спогади історика Ярослава Федорука «На перехресті століть» сфокусовано на постаті львівського...
Ростислав Загорулько ・ Червень 2017
Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками...

Розділи рецензій