Чарльз Тейлор. Джерела себе

Листопад 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
320 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2005.

Після сучасних постмодерних концепцій суб’єкта, які найчастіше «децентрують» його чи й узагалі відмовляють йому в праві на існування, відомий канадський філософ робить спробу зберегти ідентичність суб’єкта, якого розглядає передусім в етичному вимірі. При цьому з постмодерністами його зближує увага до доби модерну, впродовж якої, як заведено вважати, й виникло сучасне трактування суб’єкта. Водночас Тейлор, на відміну від своїх опонентів, переконаний, що новочасна концепція суб’єкта й далі є чинною, хоча й значно змодифікованою, а тому історична ретроспектива становлення новочасної ідентичности дає ключ для самоосмислення людини ХХ (і, вочевидь, ХХІ) століття. Разом із тим автор намагається з’ясувати й класифікувати джерела, які створили її «моральне обличчя», а відтак і самість (чи принаймні виявилися їхніми важливими складниками). Отож у праці йдеться про становлення модерної ідентичности, яку автор висвітлює через дослідження витоків моралі новочасної (та сучасної) людини.

Формування самости філософ пов’язує передусім із трактуванням блага в конкретний період, тому уявлення певної епохи про джерела блага є для Тейлора прямим свідченням самооцінки тогочасної людини та чинником її самоконституювання. Він досліджує й рівні трансформації цієї ідентичности, завдяки чому окреслюється внутрішня динаміка, але водночас і цілісність самоосмислення новочасної людини. Чинником переходу на кожен наступний етап для філософа є дедалі більша автономізація, самодостатність та інтерналізація моральних джерел, що знаменує перенесення їх усередину самого суб’єкта-діяча. Тейлор також показує, як ці процеси породили уявлення про індивідуальність, в якому було закладено суто модерну тезу про унікальність кожної окремої людини, у тому числі й в аспекті впливу та сприйняття тих самих моральних джерел.

Тейлор аналізує концепції провідних «моралістів» доби модерну, хоча досить докладно висвітлює також і роль Платона й Авґустина у становленні нового погляду на самість і витоки новочасної моральної традиції. Його співрозмовниками стають Декарт, Лок, Монтень, Гатчесон, Русо, Кант, Міл, Шопенгауер і навіть Достоєвський. Завдяки цьому змальована картина новочасної ідентичности виглядає докладною та вельми переконливою.

Розділ: 
Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій