Януш Корчак. Дитя людське. Вибрані твори

Вересень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
412 переглядів

Друге видання. Упорядник Світлана Петровська. Переклад Володимира Каденка, Костя Москальця, Олександра Ірванця
Київ: Дух і Літера, 2012.

Не так багато книжок, виданих в Україні за часи незалежности, що за кілька років після появи на світ потребують перевидання. Та «Дитя людське» Януша Корчака, під обкладинкою якої зібрано видатні твори польсько-єврейського педагога «Як любити дитину», «Діти Біблії. Мойсей», «На самоті з Богом. Молитви тих, котрі не моляться», п’єсу «Сенат шаленців» і щоденникові записи 1942 року в чудових перекладах Олександра Ірванця, Володимира Каденка та Костянтина Москальця, – саме з таких. Збірку, що її впорядкувала голова Українського товариства Януша Корчака Світлана Петровська, підтримали Центр досліджень історії та культури східноевропейського єврейства НаУКМА, Центр Европейських гуманітарних досліджень НаУКМА та Інститут юдаїки, а загальне редаґування виконав видатний київський літературознавець Мирон Петровський.

Можна б згадати про роки перебування Корчака в Україні, про те, що саме тут було написано «Як любити дитину», про революційність його поглядів на виховання, та це навряд чи пояснить секрет його популярности у нинішніх читачів. Справа радше в іншому: пишучи нібито про дітей, Корчак насправді глибоко, прискіпливо й гранично відверто аналізує загальні закони життя суспільства, в якому співіснують різні покоління. Корчак далекий від цинізму, але чесний із читачем. «Дитину вродливу і дитину негарну слід виховувати по-різному», бо «удаване нехтування красою є пережитком середньовіччя». «Визнання потрібне новим сортам сиґарет і новим маркам вина, а не людям». «Щодо почуттів дитина переважає нас, оскільки у неї не виробилося гальмування. Якщо говорити про інтелект, то вона – щонайменше – є рівною нам, просто їй бракує досвіду». Та найгіркіші роздуми – про дітей із сиротинців, юрмами яких Корчак опікувався впродовж десятиліть: «Суспільство дало тобі маленького дикуна, щоб ти його обтесав, виліпив, зробив їстівним – і чекає. <...> Того, хто надто міцний – зламає, тихий – знищить, підступний – часом перекупить, бідному завжди закриє дорогу – хто? – ніхто – життя». Пишучи в щоденнику про одного з дітлахів, що три роки отруював існування цілій групі, Корчак не лише наполягає на потрібності карних колоній, а й натякає на смертну кару («Пан, либонь, пожартував? – Анітрохи... – Отже, ви не вірите у виправлення? – Я не Адлер»). Корчак мав мужність прийняти ситуації, в яких був безсилим. І разом із тим він описує чимало власних педагогічних винаходів, сутність яких насправді елементарна. Мудрий вихователь просто дозволив мешканцям сиротинців мати все те, що мають дорослі: з допомогою системи опікунів вибудував внутрішню суспільну ієрархію, навчив заробляти гроші під час чергування, мати власні, хай і символічні, заощадження, видавати власну газету, грати у власному театрі, вирішувати спірні справи в письмовій формі, провадити власне судочинство й багато іншого. Він був ідеальним президентом у далекій від ідеалу маленькій країні – з типовими для всіх держав конфліктами та проблемами. Тільки так, відмовившись від легких шляхів – тюремного тоталітаризму або рожевої утопії, Корчак і міг підготувати дітей до майбутнього поза інтернатом – до життя такого, яким воно є. Лишається сподіватися, що настанови видатного педагога прочитають і засвоять не лише нинішні вихователі, вчителі та батьки, а й ті, хто порядкує долями мільйонів.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Грудень 2017
Питання етики, її співвідношення з політикою, сутність етосу і ціннісні засади існування людської...

Розділи рецензій