Микола Рябчук. Дві України: реальні межі, віртуальні війни

Вересень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
2794 переглядів

335 с.
Київ: Критика, 2003.

Як і дві раніші політологічні книжки Миколи Рябчука, що їх видала «Критика» 2000 року – «Від Малоросії до України» та «Дилеми українського Фауста», – це видання є збіркою статтей, присвячених проблемам державонацієтворення та становлення громадянського суспільства в посткомуністичній Україні. Аналізуючи актуальні політичні процеси, насамперед із культурно-антропологічного погляду, автор намагається з’ясувати причини та наслідки сумнозвісної української амбівалентности, а також зосереджується на загрозливому посиленні авторитарних тенденцій в Україні та дедалі гострішій боротьбі «сенильної (і тому слабкої) авторитарної держави із молодим (і тому теж слабким) громадянським суспільством».

Методологічним ключем до аналізу цього протистояння Микола Рябчук обрав поширену в сучасній посткомуністичній транзитології концепцію «моментократії», себто уявлення про пострадянські олігархічні режими як про утворення, позбавлені будь-яких ідеальних візій національного майбутнього і, відповідно, стратегій його досягнення та заклопотані головно вирішенням поточних («моментальних») проблем, пов’язаних насамперед з утриманням і зміцненням своєї авторитарної влади та особистим (і клановим) збагаченням.

У вступному розділі Рябчук проблематизує контроверсійну метафору «двох Україн», реінтерпретуючи її як вияв радше внутрішньої (світоглядної), ніж зовнішньої (суто географічної) роздвоєности. Чотири наступні розділи є дослідженням конкретних прикладів того, як  суспільна амбівалентність, успадкована від комунізму та колоніялізму, виявляється у чотирьох різних сферах: мовній політиці, політиці символічних (зокрема, історичних) репрезентацій у міжнародній політиці та політиці інтра- й інтерреґіональній. У всіх чотирьох випадках автор намагається показати, що «суспільна амбівалентність істотно ускладнює процеси позитивної трансформації в країні, а головне – її ефективно плекають і використовують посткомуністичні еліти для утримання суспільства в негромадянському, легкоманіпульованому стані». Нарешті, в останньому розділі книжки підбито підсумки обговорюваних у ній проблем, зокрема, взято до уваги дискусії, що виникли в зв’язку з публікацією її ранніх фраґментів на сторінках віденського журналу «Transit», київських «Сучасности» та «Критики».

 

Зміст

 

Передмова   5

Двоїстість чи двозначність? Україна як політична (де)конструкція   11

Дві України (19). «Наша західна орієнтація» (23). Розмаїття тотожностей (28). Постсовєтська шизофренія (33). Олігархічна «миротворчість» (38). Гра з правилами (43). Чи можна змінити «шантажистську державу»? (48).

Третьорядна проблема першорядної ваги: українська мова як політичний чинник   58 

«Біла шкіра, чорна мова»: спадщина колоніалізму (60). «Ми маєм право мати право»: закон про мови (68). Дванадцять літ незалежності: між «примусовою українізацією» та «повзучою русифікацією» (71). «Аби не було війни»: партія влади і негромадянське суспільство (80). Мова і перспективи модернізації (88).

Знакування політичного простору: символи Змоментократії   96

Комуністична агіографія (99). Державницький іконостас (110). Знакування політичного простору (117). Плутанина з мораллю (122). Амністія та амнезія (132). Тоталітарна спадщина, колоніальна спадковість (138). «Спадкоємність влади»: ймовірні наслідки (141).

Риторика і політика: парадокси української «багатовекторності»   149

Історія проблеми (151). «Теорія змови» (154). Реалії (157). Критерії (160). Еліти (162). «Народ» (166). Росія (169). СНД, ЄврАзЕС, ЄЕП (172). «У Європу - разом з Росією» (174). Особливе партнерство (178). План дій для членства (181). Перспективи (186).

Галичина між Сходом і Заходом: перспективи єврореґіону   195

Львів: прощання з П'ємонтом (196). Краків: оновлення маєстату (213). Нова Європа: шанс для реґіонів (223).

Замість післямови: долання амбівалентності, або ще раз про (двадцять) дві України   246

Віртуальна незгода (246). Проблематизація очевидного (254). «Гантінґтонізація» чи «волерстайнізація»? (263). «Хто винен?» і «що робити?» (269). Чужа війна (275). Laissez faire vs affirmative action (283). Перспективи креолізації (287).

In the Way of Summary: Ambivalence to Ambiguity, or Why Ukrainians Remain Undecided?   301

Ambivalence to Ambiguity (304).Oligarchic “peacekeeping” (307). Coping with a “Blackmail State”   (312).

Вибрана бібліографія   316

Іменний покажчик   331

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Лютий 2018
Редактор збірника Євґеній Рощін зазначає, що книжку було задумано як поєднання двох планів: з...
Дмитро Шевчук ・ Грудень 2017
У книжці польських політологів Юзефа Фішера і Томаша Стемпнєвського зосереджено увагу на сучасному...

Розділи рецензій