Вільгельм Шмід. Душевний спокій. Чого ми набуваємо, коли старіємо

Червень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
149 переглядів

Переклад з німецької Олександри Мельник-Подолян
Чернівці: Видавництво 21, 2017.

Книжка німецького філософа Вільгельма Шміда найперше про мистецтво життя, а не про старість як таку. У нашому дедалі ювенальнішому світі, з культом вічної молодости й красивої шкіри, де швидкість реакції помилково вийшла на перше місце замість досвіду, старість сприймається як щось таке, про що треба якомога менше говорити, а краще взагалі уникати. І це не моралізаторство, а лише констатація, що літніх людей дедалі більше позбавлено можливости гідно виглядати у похилі літа. Але не із суто соціяльно-економічних причин. Шмід говорить, що людина спокійно та гідно може жити лише з тим, що вона приймає як істину: «Вчитися жити з власним старінням – це нове завдання; зробити мистецтво з того, що колись було само собою зрозумілим: art of aging замість anti-aging – мистецтво старіння, щоб жити з цим процесом замість того, щоб чинити йому опір».

Цю книжку можна було б зарахувати до «мотиваційної літератури», але вона відкриває значно ширші обрії для осмислення, ніж здається на перший погляд, адже опосередковано говорить про кризу сучасної культури, яка боїться старости і логічної після неї смерти з однієї-єдиної причини: віри в те, що після неї нічого немає. Знов-таки, це не християнська аґітація, а констатація того, що лінійний час цілком витіснив циклічний.

«Культурний сенс, який можна надати старінню, полягає у відкритті ресурсів, які роблять життя легшим і багатшим, саме тепер. Одним з таких є душевний спокій», – говорить автор у вступі й накреслює шлях, що його долатиме в десяти розділах, «десяти кроках до душевного спокою». Але й він не є самоціллю, головне – процес: розуміння суті періодів життя, особливостей старіння, значення звичок, втіха від насолод, поводження з болем, дотики й близькість, любов і дружба, веселість, ставлення до смерти.

Книжка торкається тем утрати, але намагається не оминати їх, а розмірковувати про прийняття. Однією з ключових цитат є висловлювання про меланхолію в сучасному світі. Її помилково ототожнюють із депресією, але Шмід говорить про неї як про екзистенційну самотність, яка підсилюється в культурі, де своїм «я» хизуються як ніколи. Іншими словами, там, де мало б існувати звичайне спілкування, таке потрібне всім людям, і не лише літнім, виникають монолог пихи і мовчання упосліджености. У такому випадку передавання досвіду блокується і стає зайвим.

«Душевний спокій» насправді може позбавити вас спокою, бо ставить у ситуацію постійного сумніву й озирання (де я тепер? чи використовую всі можливості? якою є/буде моя старість?), але це не рецепти, а лише розмірковування та поради з досвіду конкретної людини, европейського філософа. Відповідно, чимало запитань і прикладів стилю життя стосуються реалій розвинених країн, а деякі філософські узагальнення так само слушні у відповідній картині світу, бо, скажімо, питання евтаназії для жителя України стоятиме дещо інакше.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Грудень 2017
Питання етики, її співвідношення з політикою, сутність етосу і ціннісні засади існування людської...

Розділи рецензій