Оксана Забужко. Друга спроба. Вибране

Квітень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
805 переглядів

Київ: Факт, 2005.

Палітурка зі сріблястими написами, розкішний білий папір, абетковий покажчик творів, ґрунтовна передмова Леоніда Ушкалова, авторські примітки – так годиться видавати класиків. Так видано книгу вибраних поезій живого класика (важко підібрати відповідник жіночого роду) Оксани Забужко. «Друга спроба» вмістила вірші з раніше надрукованих і ненадрукованих збірок, поетичні переклади та нові поезії. Нова книга вибраного покликана відновити справедливість, попрану Історією, велетенський паротяг якої свого часу понівечив тендітні рукописи. За другою спробою вірші нарешті поновлено у правах.

Леонід Ушкалов акцентує на мотиві вічножіночого в поезії Забужко: «Це – чиста, абсолютно жіноча поезія і так само чисто, абсолютно жіноча еротика». Автор передмови ще раз наголошує, що це жіночий голос в українській літературі, ставлячи його в ряд жінок-письменниць, які потрапили до канону, – Ліна Костенко, Емма Андієвська, Ірина Жиленко, Віра Вовк, Оксана Забужко. Зринає обурливе запитання: чому цей ряд не може бути чоловічим або зовсім не ґрунтуватися на ґендерних ознаках? У рецепції та критиці не обійтися без ґендерних координат, але не можна накладати їх як єдино можливі.

Автор передмови звертає увагу й на неоромантичну природу поетичного письма Забужко, на візію поета-пророка, вуста якого глаголять істину. (Тут важко не пригадати Гельдерлінове «і навіщо поет в убогий час?».) Із неоромантичною настановою пов’язано й тяжіння поетки до епічности, сюжетність віршів, проникнення оповідної структури.

Нові твори Забужко останнім часом чомусь не виходять окремо: так сталося і з прозовою збіркою «Сестро, сестро», і з нинішньою поетичною. Складається враження, що без опори на вже видані й упізнавані тексти нові не можуть повноправно ввійти до поля рецепції. Щоправда, ця тенденція має і зворотній бік: написані в різний час твори, зібрані під однією обкладинкою, дають змогу цілісно поглянути на творчість письменниці, охопити всі річні кільця творчости. Метафора належить Оксані Забужко (для неї кожна книжка віршів – річне кільце), от тільки якась вона сумна: всіх їх видно, лише коли стовбура зрізано...

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...
Інна Булкіна ・ Квітень 2017
Сергій Жадан завжди тяжів до віршованого епосу, до створення «хроніки», розлогої історії про великі...

Розділи рецензій