Андрій Богачов. Досвід і сенс

Липень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
401 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2011.

Міркуючи над проблемою герменевтичного осмислення обставин набуття життєвого досвіду, Андрій Богачов робить акцент на тому, що герменевтика – це не просто мистецтво тлумачення, а й спосіб проявлення сенсу, належний до цілісности духу або досвіду. В чомусь книжка сприймається як своєрідне продовження феноменологічно-герменевтичного проєкту філософії відомого мислителя початку XX століття Ґустава Шпета: на такі думки наштовхує перегук із назвою Шпетової праці «Явище і сенс», загальне окреслення шляху розвитку феноменологічної філософії та її зв’язку з герменевтичним підходом, а також розгляд герменевтичної проблематики через призму становлення ідеї герменевтики. Новизною ж дослідження Андрія Богачова можна вважати зацікавлення герменевтичним досвідом, який авторові бачиться тлумачним розумінням і способом буття у світі і якого він тісно пов’язує з філософською герменевтикою. Торкаючись питання дотичности феноменології та герменевтики, автор стверджує, що цілісний погляд на обставини тлумачення змушує зайнятися своєрідною феноменологією герменевтики, котра передбачає історичне розгортання моментів розуміння сутности й універсальности герменевтичного феномену. Крім того, він певен, що хоч прямого зв’язку між феноменологією Едмунда Гусерля та герменевтикою немає, герменевтику досвіду не можна представити без феноменологічної тематики.

Звертаючися до історико-філософської перспективи, Андрій Богачов виокремлює головні типи герменевтики: герменевтику тексту, герменевтику духу, герменевтику досвіду та герменевтику мистецького досвіду. Герменевтика тексту пов’язана з різновидами розуміння герменевтики як техніки інтерпретації. Її історія починається від Платона й Аристотеля і пов’язана з давньою та ранньомодерною герменевтикою слова. Речниками герменевтики духу є, за Андрієм Богачовим, Фридрих Аст, Фридрих Шляєрмахер і Вільгельм Дильтей. Аналіз герменевтики досвіду починається з розгляду проєкту феноменології Гусерля і зосереджує увагу на Гайдеґеровій фундаментальній онтології як передумові філософської герменевтики. Чимало уваги Андрій Богачов приділяє герменевтиці мистецького досвіду, аналізуючи його у двох аспектах: по-перше, в аспекті опису мовно-виражального способу буття в світі, здійсненого в працях британського філософа Робіна Джорджа Колінґвуда, а по-друге, в аспекті опису обставин приросту буття в застосуванні твору, що його знаходимо в працях Ганса-Ґеорґа Ґадамера.

Останню частину монографії присвячено феноменові перекладу та його зв’язку з герменевтичним досвідом.

Розділ: 
Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій