За редакції Володимира Масненка. Дослідницьким полем війни, без ідеологічних окопів… Випуск 2

Травень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
138 переглядів

Матеріали науково-теоретичного семінару «Нацистська окупація України (1941–1944 рр.): Проблеми та перспективи дослідження», 18 квітня 2008 року
Черкаси: Вертикаль, 2010.

Другий випуск збірника статтей «Дослідницьким полем війни, без ідеологічних окопів…» подає матеріяли, оприлюднені в рамках науково-теоретичного семінару, проведеного в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Окрім розвідок, видання містить спогади, листи й усні історії очевидців нацистської окупації, – цінний джерельний матеріял із колекції Черкаського обласного краєзнавчого музею та з польових студентських експедицій. Книжка дає уявлення про певний тематичний спектр наукового пошуку перш за все черкаських істориків – викладачів, працівників місцевого архіву та музею. Декілька статтей належать дослідникам із інших реґіонів України – Києва, Луганська, Кіровограда.

Перша думка, яка виникає після прочитання: полишити «ідеологічні окопи» зуміли не всі автори, а декому забракло професіоналізму. Нерівноцінність зібраних під однією обкладинкою текстів стає особливо очевидною на тлі ґрунтовної вступної статті редактора видання Віталія Масненка «Пам’ять про окупацію чи окупаційна пам’ять» та його ж дослідження про Черкаський педагогічний університет у часи нацистської окупації, вдалого есею Сергія Шамари «Окупована пам’ять у звільненій країні (загадки і згадки)» або детальної розвідки кіровоградського краєзнавця Івана Петренка «Функціонування закладів освіти в період нацистської окупації (на території сучасного Олександрівського району)» з реконструкцією тодішньої системи шкільництва.

Втілити цікаву ідею – проаналізувати, як описано Україну в мемуарах радянських воєначальників – не зовсім вдалося Юрію Присяжнюкові. Цілком очікуваний висновок про ідеологічний характер генеральських спогадів не містить інтриґи. А якими ще вони могли бути?

Нічого нового про політику нацистів в аґрарній сфері не повідомляє також і стаття Наталії Глушенок «Ставлення українського селянства до нацистських реформ у системі землекористування (на матеріялах окупаційного режиму та підпілля)», – тож її висновки про «злочинну політику гітлерівців, яка призвела до масового невдоволення окупаційним режимом», виглядають доволі банальними.

Авторка статті«Повсякденне життя селян центрального реґіону України в умовах окупації» Оксана Яшан опрацювала широкий комплекс архівних джерел і спогадів очевидців, але підсумувала роботу мало не цитатою з радянського підручника: «війна принесла смерть, знущання, страждання, епідемії та інше горе».

Маловивчений аспект політики окупаційної влади в соціяльній сфері розкриває розвідка Андрія Фоміна «Політика Вермахту щодо інвалідів у прифронтовій зоні окупації як наукова проблема». Автор доходить висновку, що соціяльна політика окупантів була «дещо прагматичнішою, гнучкішою, аніж “тотальне винищення” населення України, про яке, зазвичай, пишуть мало обізнані дослідники», але позитивне враження від його статті трохи псує неохайність викладу. Наприклад, ось дослівна цитата: «У такому вигляді окупаційна влада намагалася притягти до праці максимально можливу кількість людей і вивільнити працездатну робочу силу для відправки до рейху, де її гостро не вистачало. У цілому ж досвід співпраці влади та соціяльно незахищених, малозабезпечених верств населення, на думку автора, повинен застосовуватися і зараз». Ну, і куди зараз треба відправляти вивільнену у такому вигляді працездатну робочу силу?

Публікація у матеріялі Віталія Скальського концепції державної «політики пам’яті» України періоду Другої світової війни, розробленої в Українському Інституті національної пам’яті, ще якось вкладається в концепцію видання, але вже вміщення автореферату до докторської дисертації Владислава Гриневича виглядає зовсім незрозумілим.

Зреалізувати заявлений проєкт упорядники збірника повною мірою не зуміли. Це видання – радше заклик до співпраці у ширшій спільноті однодумців і нове нагадування про потребу гуртом вибиратися з «окопів».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Опитані досить відверті в проговорюванні минулого, однак вони цензурують себе, коли йдеться про...
Максим Карповець ・ Вересень 2016
Число білоруського часопису присвячено одній із ключових подій в історії Великого князівства...

Розділи рецензій