Олександр Пронкевич. «Дон Кіхот»: роман — міф — товар

Серпень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
654 переглядів

Київ: НаУКМА; Аграр Медіа Груп, 2012.

Роман Міґеля де Сервантеса Сааведри є безперечною часткою европейського літературного канону. Про нього написано сотні монографій, тисячі статтей і розвідок. Та Олександр Пронкевич, відомий український дослідник іспанської літератури, у своїй монографії спробував знайти невідомі виміри канонічного тексту. Хоча для українського читача знайомство навіть із тим, що автор у передмові називає «донкіхотським дискурсом», теж не зайве, адже більшість знань про цей текст, чи то пак про його головного протагоніста, достатньо стереотипізовані.

Починає Олександр Пронкевич із розгляду того, як формується образ Дон Кіхота в сучасній культурі: від теоретичного рівня (численних інтерпретацій) аж до функціонування семіотичного коду в масовій свідомості. Автор не вважає за потрібне розкривати величезний пласт класичних чи модерних тлумачень (романтична та гуманістична традиція), а відразу починає з того, як «оновили» Сервантеса постструктуралісти і постмодерністи. Чималу частину підрозділу становлять коментарі до праць Свєтлани Піскунової, яка свідомо протиставляє свою концепцію постмодерному прочитанню Сервантеса, хоча, на авторову думку, робить це не завжди системно та ориґінально. Найцікавішим аспектом розділу є «вихід» Дон Кіхота в масову культуру, почасти в кіч, зокрема у кінематограф, музику, туризм і загалом бізнес. Пунктирно, але доволі точно Пронкевич означує сфери масової культури та заломлення в їхніх просторах образу Дон Кіхота.

У другому розділі ґрунтовніше проаналізовано значення Дон Кіхота для іспанської нації. Автор розпочинає з механізмів творення національного канону — від архетипних до мітологічних шарів. Загалом образ Дон Кіхота важливий у контексті «своєрідного варіанта національної іспанської громадянської релігії, основу якої становлять такі чесноти як шляхетність, рішучість, відповідальність, відданість ідеалу» (с. 46). До головних творців націоналістичного донкіхотського міту автор зараховує письменника Асоріна, філософів Міґеля де Унамуно та Хосе Ортеґу-і-Ґасета.

За подібним принципом написано й третій розділ, де автор аналізує значення Дон Кіхота в українській культурі, а саме в інтерпретаціях Дмитра Донцова, Юрія Шереха, націоналістів і навіть комуністів. Усе написане в цьому розділі підводить до висновку про важливість іспанського героя, складність переживання образу Дон Кіхота у ХХ столітті. У незалежній Україні донкіхотський утопізм/романтизм не втрачає актуальности, і далі існуючи, на думку автора, як продукт націоналістичної образної уяви.

В останньому розділі йдеться про місце Дон Кіхота у візуальних мистецтвах. І якщо в першому розділі Олександр Пронкевич лише пунктирно означив цей шлях міркувань, то тепер він розглядає це питання послідовніше. Автор спиняється на живописі, але лише українському (Теофіл Копистенський, Борис Крюков, Владислав Єрко, Сергій Якутович), цілком оминаючи добре описаний у світовій гуманістиці европейський чи латиноамериканський естетичні шари. У кінематографі автор аналізує радянські та пострадянські фільми, а також радянську та зарубіжну мультиплікацію. Попри непослідовність обраних контекстів, авторські ерудиція, уважність до деталей і поліфонія репрезентацій вражають. Пронкевич наводить приклади з болгарського кіна, серіялів, дитячої літератури, лялькової анімації, створюючи враження тотального проникнення Дон Кіхота на всі рівні культури.

Окремі розділи — а часом і підрозділи — такі далекі й не пов’язані між собою, що цілком могли би бути самостійними текстами. Інколи бракує авторської ремарки чи короткого пояснення обраної стратегії. Але загалом у монографії про Дон Кіхота і його мітологізацію/товаризацію автор блискуче балансує на межі авдиторного академізму та доступного, живого стилю розповіді, тож інколи від тексту важко відірватися (рідкісна для академічних книжок риса).

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2016
Текст Карла-Германа Фляха просякнуто патосом утвердження лібералізму. Автор базується на тому, що...

Розділи рецензій