Укладач Сергій Павленко. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах

Лютий 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
246 переглядів

Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2008.

У збірці на 1144 сторінки, що її уклав історик Сергій Павленко, подано 900 історичних документів про добу Івана Мазепи. Чимало з них уже публікували Микола Василенко, Олександр Лазаревський, Вадим Модзалевський та інші історики в археографічних виданнях XIX – початку XX століть. Нове видання, каже його упорядник, «має на меті дати нове життя цій призабутій, а подекуди й малодоступній спадщині»; він також умістив сюди 22 документи, які сам виявив в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. Вернадського.

У першому розділі «Універсали, накази Івана Мазепи» (143 документи) подано універсали, які не ввійшли до видання НТШ, що його уклав Іван Бутич. Вони збагачують відомості про становлення старшинського землеволодіння, а отже, сприяють дослідженню двох важливих (за Максом Вебером) критеріїв для з’ясування соціяльного становища еліти Гетьманщини: статусу та багатства.

Розділ «Листи та розпорядження Івана Мазепи» (149) доповнює кореспонденцію, що її опублікував Вячеслав Станіславський. Особливу цінність становлять листи до старшини й гетьманських урядовців. Документи розділу «Офіційні й таємні переговори» (5) проливають світло на чинники формування зовнішньої політики Мазепи. Сергій Павленко знайшов в Інституті рукопису статті гетьмана Івана Мазепи, подані царям Іоану Алєксєєвічу та Петру Алєксєєвічу, таємні переговори 1703 року троцького каштеляна Михайла Казимира Коцела зі стародубським писарем Опанасом Покорським та інші свідчення. Ці переговори, вважає дослідник, є доказом намагання українського гетьмана змінити протектора, – проте інші факти дають підстави інтерпретувати цю подію інакше: стародубський полковник Михайло Миклашевський, як і полтавський Іван Іскра, зважаючи на затяжну війну, почали самостійну політичну гру з сусідами, але Іван Мазепа запобіг цим намірам, із санкції російського царя усунувши полковників від урядів.

У розділі «Справа Соломона» (8) подано листи Мазепи до польського короля Яна III Собеського. Сергій Павленко у передмові інтерпретує цей корпус документів як свідчення намірів Мазепи перейти під протекцію монарха Речі Посполитої. Упорядник слушно говорить про те, що наприкінці 1680-х – на початку 1690-х років становище Мазепи було непевним. Це, на його думку, є арґументом автентичности листів, хоча інші дослідники саме цю обставину вважають додатковим доказом вірного служіння українського гетьмана московському цареві протягом зазначеного часу і доказом фальшивости цих листів.

«Універсали, листи та розпорядження старшини» (82) свідчать про характер приватного та службового листування генеральної старшини, полковників, сотників. У розділі «Доноси та їх розслідування» (25) представлено справи 1691, 1700, 1707–1708 років. Серед цих документів є такі, що додають нові факти про виступ проти гетьмана генерального судді Василя Кочубея. Збірки матеріялів «Акти Генерального суду» (15) і «Судочинство у полках» (18) містять нові відомості про тодішню систему судочинства та її правничі орієнтири. «Церковні акти, листи церковнослужителів» (35) дають цікаву інформацію про активну участь Православної Церкви у тогочасному політичному житті. У розділі «твори сучасників» (9) зібрано фраґменти історико-літературних і богословських творів, що свідчать про особливості суспільно-політичних уявлень інтелектуалів Гетьманщини доби Мазепи. «Літописні, рукописні, мемуарні свідчення» (24) охоплюють різні матеріяли, серед яких «Інструкція міністру польського короля при шведському королеві пану Понятовському» 1708 року підтверджує думку Татьяни Таірової-Яковлєвої про те, що український гетьман не розглядав шведського ставленика на польський престол як серйозну політичну фігуру в Центрально-Східній Европі й не укладав із ним договору до 1709 року.

У розділі «Кореспонденція іноземців» (36) поміщено листи і звіти, які доповнюють картину життя українського гетьмана і перебування Гетьманщини у складі Московської держави. Розділ «Військова статистика та забезпечення вояків» цікавий для історії війська Гетьманщини. Наступні частини видання «Допити шведів та їхніх союзників» (7) і «Допити козацької старшини і козаків» (13) містять важливі свідчення про шведське військо та прихильників українського гетьмана. З документів після допиту канцеляриста Дубяги випливає, що на початку осені 1708 року Мазепа посилав від себе довірену людину до запорожців, щоб подарувати їм гроші та заручитися їхньою підтримкою, «когда он их требовать будет». Іван Мазепа, згідно з відомостями канцеляриста Дубяги, після «революції» 1708 року розголошував те, що запорожці йому прихильні та йдуть із Січі у Гетьманщину. За свідченнями на допитах лохвицького сотника Яременка і сенецького атамана Сергієнка від 8 грудня 1708 року, мазепинці називали чисельність шведського війська у декілька разів більшу за реальну. З допиту Войнаровського випливає, що в останню хвилину Мазепу до «зради» підштовхнули Пилип Орлик і полковники, серед яких найактивнішим був Данило Апостол.

«Укази, накази та листи Пєтра I» (43) демонструють те, як російський цар розв’язував тогочасні внутрішні проблеми у Гетьманщині. Цікаво, що з грамоти Пєтра I від 9 січня 1704 року стає очевидним перебігання козаків і навіть старшин на бік шведських військ у попередні роки; російський цар пропонував їм повернутися додому й обіцяв за це «щедрое жалование». У царевих листах полковникам і церковним ієрархам від 28 жовтня 1708 року вже без примирливого тону говорилося про «зраду» Мазепи та надумані перспективи «владения польського» й «унии», хоча український гетьман був переконаним противником українсько-польського зближення.

«Листи, донесення російських генералів, офіцерів та високопосадовців» (150) датуються переважно 1707– 1708 роками і стосуються бойових дій російської армії та її перебування на території Гетьманщини. Наступні розділи містять цінні документи, які передають колорит доби правління Івана Мазепи.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій