Роман Корогодський. До брами світла. Портрети

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
430 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2016.

До збірника ввійшли «портретні» есеї Романа Корогодського, написані протягом 1990–2000‑х років і надруковані в періодиці (переважно в «Сучасності»), а також у книжках, що виходили за його життя в «Геліконі». Мемуарний есей «Михайлина» вперше побачив світ уже після смерти автора в збірці «Брама світла. Шістдесятники», яку 2009 року упорядкувала Михайлина Коцюбинська (видавництво Українського католицького університету).

Про це дізнаємося з «Приміток», вміщених наприкінці книжки, що становлять єдину позицію так званого довідкового апарату. Жодних інших бібліографічних коментарів та покажчиків не знайдемо — підготовча робота видавництва й упорядника Олексія Сінченка звелася до «Приміток» і «Післямови», у якій він розповідає про автора, його життєвий та творчий шлях і в перших рядках згадує про належність Корогодського до шістдесятників. Мабуть, це правильне й важливе зауваження, однак воно потребує пояснення: інтелектуальні рухи в СРСР не збігалися за географією та історичними ґенераціями. Українські шістдесяті дуже швидко перейшли в «довгі сімдесяті» (1968–1985), і ідеологічно та насамперед стилістично Корогодський був «сімдесятником». Про це свідчить згадуване автором післямови переважне вживання поняття «дУхове» (замість «духовне»), та ж «брама світла», що виглядає як цитата з Грицька Чубая чи Олега Лишеги, а насамперед — вибір культурних героїв. Це Юрій Шевельов, якого Корогодський уважав за вчителя і від якого «отримав» Віктора Петрова. Це Юрій Луцький і Євген Сверстюк, Сергій Параджанов і Опанас Заливаха, врешті, Іван Дзюба й Михайлина Коцюбинська. Вони не виглядають людьми одного покоління, вони навіть не є героями часу (одного й того ж часу). Корогодський пише про них як сучасник і товариш, а водночас дослідник: для нього характерне оте поєднання есеїстичної оповіді з посиланням на документи. Визнаймо: наведені документи (більшість із них були першодруками) здебільшого цікавіші за коментарі до них.

До того ж Корогодський не завжди правильно «прочитував» документ. Виглядає, що саме від нього пішла леґенда, мовляв, під час окупації Віктор Петров і Софія Зерова жили на сусідніх київських вулицях та листувалися. Хоча із самих листів випливає, що Петров писав Софії з Харкова, збирався на свята до Києва та чекав її у Харків на час відпустки, а щодо київської адреси одного з листів (на підставі якої Корогодський зробив це припущення), то це, мабуть, була адреса людини, якою Петров передавав листа (про що він, до речі, і пише). Однак зауважимо: Корогодський зупиняється на сюжеті, що залишився поза увагою численних дослідників наукового й творчого спадку Петрова, а саме на його участі у створенні радянського міту про Щорса. Це те, що перебувало на перетині інтересів науковця, професійного фольклориста і белетриста, і, здається, може стати предметом справжнього дослідження істориків «радянського фольклору».

У «портретах» Корогодського найцікавішими є оті «свідчення», які він збирає по «друзях та знайомих» своїх героїв: з огляду на малу часову дистанцію таку інформацію ще не зібрано і не опрацьовано. Епізодичні спогади, опінії, іноді навіть чутки, що їх записав Корогодський, — усе це стане в пригоді майбутнім дослідникам, історикам новітньої української культури.

На завершення додамо, що видавництву не завадив би професійний коректор, бо помилки у книжці, «зібраній» з інших книжок, вражають своїм безглуздям, як-от на сторінках 80–81, де «m-me фон Мекк» перетворюється на «м-те фон-Мекк», а маркіз де Карабас із казки Шарля Перо — на маркіза де Курабліса.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Лютий 2018
Книжку з пера чільної дослідниці ранньомодерної історії України присвячено колоритній постаті...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Більшість історій розповідають про власників бізнесу, заняття яких прижилися на новому ґрунті, або...

Розділи рецензій