Валентина Шарипова. Дни унижения и гнева

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
803 переглядів

Прага: VT — World Communication Agency, 2014.

До книжки статтей російської публіцистки, письменниці, правозахисниці (співголови тверського відділення «Меморіялу») Валєнтіни Шаріпової «Дні приниження і гніву» увійшли статті 2011–2014 років, значна частина яких раніше публікувалася на опозиційних російських сайтах, зокрема Grani.ru.

Головна тематика цих статтей — різка критика нинішнього російського політичного режиму, диктатури й особисто Владіміра Путіна — контрастна до культу особи Путіна в Росії. І з культу, і з його об’єкта авторка відверто знущається, вдаючись до біографічних подробиць, образливих прізвиськ тощо. Як наслідок — відверто «дисидентський» текст, яскравий і гранично суб’єктивний. Не дивно, що книжку надрукувало не російське, а празьке видавництво.

Водночас «Дні приниження і гніву» — це вельми інформативна книжка. Шаріпова не обмежується власними вправляннями з персоналіями російської влади або коментарями з приводу їхніх дій, а подає фактичне тло. Це і маловідомі реґіональні будні розбудови культу особи (аж до виведення родових зв’язків Путіна з давніми князями Твері, яке здійснили краєзнавці), і витоки тих чи тих дій певних персонажів, і апелювання до нещодавньої призабутої історії. Або історії давнішої (скажімо, подій у Новочеркаську 1962 року).

У статтях 2013–2014 років бачимо реакцію на події Майдану, анексію Криму, війну на Донбасі. Тексти Валєнтіни Шаріпової репрезентують один із нечисленних у публічному російському просторі голосів на підтримку України. Щоправда, часом їм властива деяка ідеалізація. Показова назва однієї з таких статтей — «Пора учить украинский».

Що ж до перспектив «російського Майдану» чи інших способів реалізації протестного, антипутінського потенціялу російського суспільства, системної та позасистемної опозиції — в цьому авторка є відвертою песимісткою. Своє формулювання «зарано ховати Путіна» вона ілюструє відірваністю опозиційних політичних організацій від суспільства, замалим особистісним масштабом лідерів та іґноруванням традицій політичних протестів (так вона писала навіть на піку протестів «білих стрічок»). А Путін, навпаки, і далі зосереджує у своїх руках великі можливості. Тож швидкого падіння його влади Шаріпова не очікує. Слушність таких прогнозів перевірить час, але вже тепер варто зауважити, що про силове втручання Кремля в українські події авторка попереджала ще до фіналу революції 2013–2014 років.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Березень 2017
Число присвячено проблемі тероризму. Його причини, витоки та прояви розглянуто у вступній...
Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...

Розділи рецензій