Патрик Гордон. Дневник, 1690–1695

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
415 переглядів

Москва: Наука, 2014.

П’ятий том щоденника Патрика Ґордона (про попередній том «Критика» писала у числі 7–8 за 2013 рік), шотландського найманця на службі в Московської держави, охоплює 1690–1695 роки і фіксує події, пов’язані з перебуванням Ґордона в Москві, його мандрівкою разом із молодим Петром І до Архангельська та участю в Азовському поході 1695 року.

1690–1693 роки висвітлюють аспекти повсякденного життя генерала-чужоземця при царському дворі. Автор занотовує інформацію, пов’язану з командуванням і вишколом ввіреного йому другого московського виборного солдатського полку, знаного як Бутирський. Згадуючи про щоденні розпорядження по військовій частині, пов’язані з навчаннями, переглядом особового складу і виплатою платні, Ґордон повідомляє подробиці власної участи, а також участи полку в «марсових» і «нептунових» забавах, які влаштовував молодий цар Пьотр Алєксєєвіч, «бахусових» забавах і виїздах на гасіння пожеж, що було однією з улюблених царських розваг.

Як очільник католицької громади автор старанно перераховує всі проблеми, з якими вона стикалася в Москві, її культурні потреби і спосіб, у який громада намагалася їх задовольнити.

Автор щоденника відстежує та фіксує новини европейської політики. У полі його зору – перебіг бойових дій між Річчю Посполитою і Кримським ханством, підозріливість і суперництво у взаєминах між Москвою та Варшавою, збройне протистояння між Францією та англійсько-голандською коаліцією, утвердження на англійському троні Вільгельма ІІІ Оранського й поневіряння детронізованого монарха-католика Якоба ІІ Стюарта. Чимало уваги в щоденнику відведено висвітленню життя авторової родини в Москві та листуванню зі старшим сином, який оселився у спадковому маєтку в Шотландії.

Доволі багато нотаток стосуються історії Гетьманщини та Запоріжжя. Не раз перебуваючи під час служби у 1670–1680-х роках в Україні, Ґордон був особисто знайомий із багатьма представниками козацької еліти Гетьманщини. Не дивно, що допитливий шотландець занотовував перебування в Москві козацьких посольств, старшин та всі новини, що надходили з України. Під 1690 роком знаходимо відомості про морове повітря в Запоріжжі, мінливі настрої січовиків щодо Москви. У щоденнику є інформація про відлуння внутрішньої боротьби за владу в Гетьманщині (мова про самовільне прибуття до Москви і згодом випровадження звідти опозиційного щодо гетьмана Івана Мазепи колишнього переяславського полковника Леонтія Полуботка).

Бувши свідком приходу Мазепи до влади, Ґордон зберігав із ним приязні стосунки протягом життя. Вони активно листувалися. Листування велося латиною, листи передавали, як засвідчує джерело, гетьманським небожем Іваном Обидовським або, при оказії, козацькими старшинами на кшталт прилуцького полковника Дмитра Горленка. У наведених листах ідеться про перебування при дворі та представлення цареві гетьманського небожа, якого перекладач і укладач наукового коментаря ідентифікував як Андрія Войнаровського. Також згадано і полковника Кристофа Льовенфельда та, побіжно, успішну виправу Мазепи у 1692 році проти татар і «бунтівників». Під цими другими варто розуміти прихильників Петрика.

Утім, читачеві будуть найцікавішими нотатки за 1695 рік, що описують першу Азовську виправу московського війська. Висвітлюючи перебіг бойових дій, Ґордон не раз нарікає на відсутність злагоджености й ініціятиви царських військ при штурмах та відступі з-під Азова. Згадане, в поєднанні із ревністю щодо першости між трьома командирами московських армій, а також недбалість під час фортифікаційних робіт коштували московському війську чималих втрат. Познайомившись ближче під час походу із донцями та їхніми старшинами, шотландець залишив цікаві нотатки про їхнє походження та звичаї. Цікавим є опис святкування з нагоди здобуття Кази-Керменя і Тавані в московському таборі гетьмана Мазепи та воєводи Боріса Шеремєтьєва. Цар пив за здоров’я гетьмана та воєводи і вшановував їхній успіх салютами.

Окрасою тому є стаття, науковий апарат і розлогий коментар до тексту, що його склав Дєніс Фєдосов. Утім, без ложки дьогтю не обійшлося. Демонструючи надзвичайну ерудицію щодо історії Московії та ранньомодерної Европи, в коментарях, які стосуються Гетьманщини, укладач припускається помилок: стверджує, що Палій після «зради» Мазепи жив у Москві; відомості про Обидовського та Войнаровського також містять прогалини. Попри це п’ятий том щоденника Патрика Ґордона, що його підготував Фєдосов, може правити за зразок публікації джерел такого штибу.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Найпростіше було би зіставити книжку Всеволода Стеблюка з іншими мемуарами учасників теперішньої...
Юлія Стахівська ・ Січень 2017
Із перших записів можна подумати, що це просто дівчачий щоденник, але спробуйте зануритися глибше,...

Розділи рецензій