Н. С. Надъярных. Дмитрий Чижевский. Единство смысла

Травень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
192 переглядів

Москва: Наука, 2005.

Книжку Ніни Над’ярних, відомої російської дослідниці літератур народів колишнього СССР, авторки низки вагомих праць, зокрема і в україністиці, у видавничій анотації названо першим монографічним дослідженням про Дмитра Чижевського. Проте структура цієї праці не зовсім відповідає загальновизнаним уявленням про монографії. Це радше збірка статтей (власне, деякі з них авторка оприлюднювала окремо і перед, і після виходу книжки, і то навіть не міняючи назв). Звісно, це, як і відсутність висновків наприкінці видання, йому не шкодить: захистивши докторську дисертацію за тридцять років до написання цієї книжки, авторка цілком може не зважати на ваківський формалізм, тим паче, що вона дуже добре володіє словом, багато місць у книжці читаються на одному диханні, а есеїстична манера може шкодити переконливости арґументів хіба що в очах чиновника, а не читача.

Втім, варто зауважити, що деякі розділи (чи пак статті) до книжки потрапили коли не помилково, то, може, з примхи. Скажімо, незрозумілими є причини появи тут тексту про Павла Тичину, у якому Дмитра Чижевського згадано лише раз, та й то виглядає, наче відповідний абзац саме задля цієї згадки й припасовано. Дещо невпевненою виглядає авторка, коли у своїх теоретичних побудовах (чесно сказати, цікавих) виходить – досить часто – за межі літературознавства і починає аналізувати погляди Чижевського-філософа, поміщуючи їх у ширший контекст европейської філософії. Зайвими видаються кількаразові майже ритуальні фрази, у яких авторка наголошує віддаленість мислителя від націоналістичної традиції – збоку виглядає так, ніби вона виправдовується за вибір його творчости як об’єкту дослідження.

Приємним бонусом для читача є додаток до книжки – шість філософських і літературознавчих статтей Чижевського, яких досі не перевидавали і які не ввійшли до не раз справедливо розкритикованого чотиритомника праць філософа, виданого у «Смолоскипі». Щоправда, у змісті той додаток не розписано за назвами, тож читачеві, щоби їх з’ясувати, доведеться погортати відповідні сторінки наприкінці книжки.

Трохи сприкрюють редакторські недогляди (наприклад, хорватський письменник Мирослав Крлежа і в тексті, і в покажчику має ім’я «М. Клерж», а Лєв Владіміровіч Щерба – ініціяли «А. В.»), однак ваги цієї книжки для сучасної російської україністики це не применшує.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Червень 2017
Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками...
Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...

Розділи рецензій