Руслан Пиріг. Діяльність урядів гетьманату Павла Скоропадського: персональний вимір

Лютий 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
456 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України, 2016.

Руслан Пиріг зосереджується на роздвоєній ідентичності членів урядів Української Держави 1918 року. Впродовж існування союзу з Німеччиною та Австро-Угорщиною міністри працювали на благо України, а після перемоги Антанти набули популярности проросійські погляди відновлення «Великої Росії». Ця теза домінує на сторінках монографії. Пиріг пропонує термін «дихотомічна лояльність», тобто роздвоєна російсько-українська лояльність. Її носіями були прем’єр Федір Лизогуб і Павло Скоропадський.

Монографія має на меті проаналізувати діяльність кожного з міністрів уряду. Попри значні напрацювання дослідників Гетьманату, життєпис і роботу в уряді кожного з міністрів досі недостатньо досліджено. Науковець частково заповнив інформацією прогалини в науці про Еміля Ландсберґа, Бориса Шуцького, Григорія Глінку, Сергія Петрова. Як узагальнив автор, тільки два міністри — Антон Ржепецький та Всеволод Любинський — втрималися на посадах у всіх трьох урядах. Перший був професійним фінансистом, а другий — сімейним лікарем родини Скоропадських.

Головним джерелом у монографії є фонд 1064 Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (журнали засідань уряду). Друга група джерел — нормативні акти. Третя — спогади, мемуари, щоденники, серед яких особливо інформативними є праці Дмитра Дорошенка та «Спогади» Павла Скоропадського.

Загалом у трьох урядах Української Держави працювало тридцять шість осіб. Долю майже всіх живих після приходу Директорії УНР до влади позначено спільним знаменником — еміґрацією. А в еміґрації поміщики, зокрема міністри земельних справ Василь Колокольцев та Володимир Леонтович, шкодували, що не продали своїх маєтностей Державному земельному банкові в ім’я аґрарної реформи.

Науковець зазначив, що формування уряду Української Держави контролювала німецька сторона. Він розвінчав твердження сучасної історіографії, що уряд було утворено третього травня. Насправді цей процес розпочався ще від кінця квітня. Микола Сахно-Устимович, як наголошує автор, хоч і не зміг створити кабінет наприкінці квітня, проте намагався це зробити. Науковець називає Сахно-Устимовича прем’єром без уряду, який підписав закон про тимчасовий державний устрій України, однак офіційного призначення на посаду голови уряду не мав.

Серед причин провалу земельної реформи історик виокремлює відсутність її підтримки між політичних партій. Ліві вважали Українську Державу тимчасовим утворенням, праві обстоювали інтереси великих землевласників. Як уважає Пиріг, саме незавершеність земельної реформи не дала створити середній хліборобський клас, той прошарок, на який сподівався гетьман. А план «Козацької Ради» про відновлення козацтва як суспільного прошарку міг надати гетьманові військову та політичну опору.

На думку історика, Міністерство закордонних справ було найбільш «українським» за складом працівників (колишні посадовці тимчасового уряду, УНР, серед яких — чимало галичан). У зовнішній політиці візити прем’єр-міністра Федора Лизогуба та гетьмана до Німеччини позитивно вирішили кримське питання для України. Півострів від кінця вересня 1918 року мав набути статусу автономії в Українській Державі.

Автор називає Українську Державу «Новітнім Гетьманатом», вочевидь, щоб уникнути плутанини з Військом Запорозьким; Австро-Угорщину — «Дунайською імперією», певно, з метою підкреслити належність до неї столиць сучасних Австрії, Словаччини та Угорщини, територіями яких тече Дунай. Праця містить друкарські огріхи, а «Передмову» (так зазначено у змісті й на колонтитулах) у тексті названо «Вступом». Книжку ілюстровано фотографіями гетьмана та міністрів, фотокопіями офіційних документів Української Держави.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Лютий 2018
Книжку з пера чільної дослідниці ранньомодерної історії України присвячено колоритній постаті...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Оповідачка дискутує з героями, коли в їхніх версіях подій з’являються розбіжності. У...

Розділи рецензій