Андрэй Хадановіч. Дэжа вю: перавыбранае

Січень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
678 переглядів

Мінск: Андрэй Хадановіч, 2013.

Всі ці твори (і ранні наспівні, й нинішні – говірні, слемівські) Андрей Хадановіч уже публікував, хоч і не під однією обкладинкою. В новому виданні шість його книжок 2003–2010 років постають у ретроспективному ракурсі. Але чіткий хронологічний принцип упорядкування не применшує актуальности відомих образів. Навпаки, від збірки до збірки дедалі повніше розкривається дар білоруського поета сполучати різні типи емоційности. Здається, Хадановіч тому зачаровує сентиментальними звіряннями, що вміє в’їдливо сміятися, інколи на одну строфу раніше або пізніше щонайзворушливіших пасажів. Девізом його ліричного суб’єкта могла би стати назва верлібру з книжки 2008 року – «Плакалі, знаем!».

Звісно, хтось ризикує не натрапити у збірці на вподобані твори. Наприклад, нема тут єхидної парафрази з Алєксандра Блока – віршової новели «Пост» про дівчину, що «пела ў шыкоўным бары», зате є епічніша «Бармен-сюїта». Проголошує монолог «Падшпарак-Пачварак», проте історія про не менш химерну Попелюшку («Гаспадыні едуць на баль, а служкі...») замовчується.

Так чи так, композиція вияскравлює константи Хадановічевого світу. «Дэжа вю» засвідчує: митець зосереджується на тематиці межі. Рубіж часто постає географічним кордоном, де ліричний суб’єкт залишається «сам-насам з уласнай прысутнасцю» («Ноч у мытні пры старым замку»), митники плутають мандрівника з Горгоною Медузою («Між Летувой і РБ – тэрыторыя нічыя...»), а на святки оформлюють візи зоряні туристи («Шчодры вечар»). Третій сюжет не випадковий, адже з переходом асоціюються Різдво й загалом зимові свята – ще одна важлива для письменника тема («Дачакаць!», «Калядны рэп», «Калядны дар – каляндар»).

Із власне змістовими домінантами тісно пов’язані жанрові. Зокрема, Хадановіч тяжіє до форми послання як засобу долання меж. Спершу йдеться про ґротескову містифікацію («З лістоў Івана Жахлівага да Н. К. Крупскай»). Надіслати «лісты з-пад коўдры» і «Сто лі100ў на tut.by» прагне «я»-поет пізніших однойменних збірок. Зрештою, книжка «Несіметрычныя сны», надто поема «Дзяды», вподібнюється до епістол-спогадів, які герой адресує сам собі.

«Дэжа вю» теж виявляється певним листом для втаємничених. Приміром, у поезії «Львоў» простежується рух тексту на кількох рівнях: від правописного до образного.

Чому ж «Дэжа вю» названо «перевибраним»? А на те Хадановіч і постмодерніст, щоб уміти перебирати готове, а не лише створювати з нуля.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій