Анджей Стасюк. Дев’ять

Листопад 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
71 переглядів

Львів: Класика, 2001.

Ранок, у часі котрого починається твір, задає тональність цілому творові – всі герої постійно у «ранковому стані», і погляд автора тільки підсилює сіре світанкове світло п’ятої чи шостої години. Барви майже втрачаються, натомість досягається чіткість контурів і чистота у передчутті все ближчої поверхні світу. Твір починається у ранковому часі й у просторі щойно зруйнованої квартири. Далі предметність роману буде так само всю старанно розтрощено – численні докладні переліки перераховують не самі речі, але друзки речей, скріплені абияк, щоби персонажам було чим пересуватися, з чого їсти й пити тощо, але, скажімо, на продаж речі уже не придатні (сюжетна мука головного героя).

Гроші функціонують серед наскрізних тем роману, тобто артикульованих протиставленням старого та нового. Старі гроші: снувані зі щільної матерії, фактурні, зі слідами доторків багатьох рук, отримані наслідком праці. Нові гроші: наслідок злочину чи комерційної діяльності, безликі і, зрештою, відсутні. Роман, безумовно, урбаністичний – і застосований метод паралельного монтажу для історії літератури теж має урбаністичну привроченість. Також роман поетичний – і це поезія присмертного соціндустріалізму. Такою несподіваною, проте абсолютно чутливою до краси манерою оспівано три дні перехідної до капіталізму Варшави, і стиснуто саму Варшаву – несподівано ніжно, несподівано діткливо – у ясний відбиток.

Місто стискається у часі й просторі. Оповідь, що розвивається у пливі романного теперішнього, повсякчас і без особливих маркерів переміни збивається на персонажне минуле, так що перепадами темпорального тиску облаштовується стійка, рівномірна симультанність. Також відсутні маркери переміни з персонажного на авторське мовлення, і ніколи достеменно не відомо, чию компетенцію реалізує той чи інший відтинок тексту. Цим чином осягається ефект прозірності по всіх напрямках внутрішнього простору твору, коли ніякі стіни і ніякі відстані не затримують погляду, «бо туга людська не знає кордонів і перемагає простір так само, як і час» – роман же писано саме тугою.

Переклад з польської (Наталя Чорпіта) м’який, чистий і стилістично досконалий навіть коли віддається ненормативна лексика. Твір, хоч є подією польської літератури, силою своєї дії та якістю перекладу може утворити подію української літератури, одну з найкращих за останні роки.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Лютий 2019
Роман читатиметься легше, якщо уявити собі в ролі подружжя двох титульних Берґманових акторів:...
Софія Ольжин ・ Грудень 2018
Роман південнокорейської письменниці Хан Канг постав із маленької історії «Плід моєї жінки»,...

Розділи рецензій