Juri Andruchowytsch. Das letzte Territorium: Essays

Жовтень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
46 переглядів

Frankfurt am Main: Suhrkamp Verlag, 2003.

Вибрана есеїстика Юрка Андруховича німецькою мовою є заразом його першою і «стовідсотково німецькою» книжковою публікацією. (Тому, зокрема, цілком свідомо виокремлюю з цього контексту його письменство, випущене в перекладі Анни-Галі Горбач у видавництві «Бродина».) Перед тим окремі Андруховичеві тексти публікувалися в різних часописах німецькомовного світу. Поява ж «Останньої території», що для неї більшу частину текстів переклав добре знаний в Україні зальцбурзько-пасауський професор славістики Алоїс Вольдан і до якої істотно доклалася львівська германістка Софія Онуфрів, не повинна вводити українську публічність в оману нейтральности. Звиклій, ба навіть розбещеній незмінним Андруховичевим успіхом читацькій спільноті в Україні ця обставина могла би здатися щонайменше самоочевидною: мовляв, найвищий час. Так воно справді є – в сенсі часу. Натомість позірне враження нейтральности самого факту видання, тим паче беручи до уваги калібр і реноме видавництва «Зуркамп», при найлегшій навіть рефлексії геть розвіюється, особливо коли знати обстанини його рецепції: йдеться-бо про непересічний успіх і правдивий прорив теперішньої української літератури на вщерть переповненому і амбітному – і все ж недосиченому – німецькому ринку. В цьому випадку вкотре справджується теза про не просто знакову, але й ключову роль Юрія Андруховича в нинішньому українському літературному процесі. Поза всяким сумнівом, публікація «Останньої території» означає не тільки торування шляху для інших Андруховичевих книжок (уже тепер достеменно відомо, скажімо, що «Центрально-східна ревізія» є в тракті перекладу), але й неприховане запрошення, аби й інші найцікавіші наші автори заіснували німецькою. На користь такого переконання промовляють непідробно захоплені рецензії в німецькомовній пресі – від високочолого гамбурзького (гамбурзький рахунок!) «Die Zeit» до поінформованої «Neue Zürcher Zeitung». Впливова ж «Süddeutsche Zeitung», за якою останніми роками закріпилася репутація найліпшої щоденної газети, окрім суперлятивної рецензії опублікувала розпачливою листа якогось німецького читача, що, прочитавши «Останню територію», пише приблизно таке: «Ось тримаю в руках примірник “Перверзії” українською і запитую себе: невже я так ніколи й не довідаюся, про що йдеться в романі цього чудового автора?». Виглядає на те, що таки довідається. Останнім часом доводиться зустрічати німецьких журналістів і цілі купи туристів, що приїздять пізнавати Україну з маленьким ошатним томиком Juri Andruchowytsch у кишені. Схоже, давній Андруховичів проєкт творення альтернативної України починає нарешті справджуватися, принаймні назовні. А рецензент із «Tageszeitung» навіть написав жартівливе побажання Ґюнтерові Фергойґену в переддень його візиту до нас: позаяк той уже зустрічається з Кучмою, то мав би для рівноваги зустрітися ще й з Андруховичем. Одна львівська германістка розповідає, що на Франкфуртському ярмарку місце перебування Андруховича легко можна було впізнати за натовпом довкола нього та зграйкою невідчепних журналісток тут же. Втім, вона запевняла, що своєю знаменитою харизмою Автор послуговувався лише з праведною метою.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Березень 2019
Обкладинка книжки Артема Чапая асоціюється з путівником Україною. Але відразу насторожують дві речі...
Світлана Ославська ・ Березень 2019
«Точка нуль» — одна з низки книжок-щоденників, спогадів і художніх текстів про АТО, авторами яких є...

Розділи рецензій