Антон Адамовіч. Да гісторыі беларускае літаратуры

Грудень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
74 переглядів

Менск: Колас, 2005.

Видавництво «Колас», головним редактором якого тривалий час був критик та історик літератури Антон Адамовіч, видрукувало зібрання його наукового доробку, а це 1460 сторінок. Ці тексти охоплюють практично всю першу половину XX століття в білоруській літературі.

Адамовічеві розвідки в основному стосуються таких найзначніших позначок на білоруській літературній карті XX століття, як «відродження» (Янка Купала, Якуб Колас, Максім Багдановіч, Алесь Гарун; група «Наша ніва»); «узвишенство» (від назви літературно-мистецької організації «Ўзвишша», що від 1926 року втілювала ідею нової проевропейської та водночас національної модерности) – його представляють Уладзімер Bилка, Наталя Арсєньнєва, Лукаш Калюга. Окрему статтю присвячено Скорині, чиє подвійне ім’я – Францишек та Георгій – символічно згладжувало конфлікт між православними й католиками (у нарисі Адамовіч пише саме про цей конфлікт та його поновне нагнітання в радянський час). Матеріял «Супроти совєтизації в білоруській літературі (1917–1957)» та ще декілька статтей: «До 40-річчя Купалового антибільшовизму», «Мистецька криптографія в нашій літературі», «Сорок років білоруської літератури в БРСР» – передають антибільшовицькі настанови пізніших, еміґраційних Адамовічевих праць. У статті «Соціялістичний реалізм та його сучасні аспекти» він пише про історію становлення та засади цього «методу», його зв’язок із класицизмом; а будучи ще й сучасником описуваних процесів, указує, в підсумку, на естетичну безплідність цього напряму в білоруській літературі. Літературних реалій ранішого часу – до XX століття – стосується тільки коротка оглядова замітка «На шляху до Европи», а також стаття про зачинателя національної білоруської літератури Францишка Багушевіча.

Питання мистецької форми, художнього стилю, механізмів прояву «авторського таланту» не залишаються осторонь, але й не стають для розвідок центральними. Зрештою, тут ідеться не тільки про естетико-культурологічні й літературознавчі шукання науковця, а й про розбудову міту національної літератури. Кілька робіт знайомлять читача з Адамовічем-публіцистом – скажімо, розмірковування про білоруський національний гімн. В іншій статті автор порушує питання методології історико-літературної науки, дошукуючись принципів, на які вона спиралася та якими має керуватися тепер (стаття 1963 року). Чимало матеріялів збірника – авторські рецензії на твори сучасників. Цікаво було знайти тут відгук на український збірник «Пролітфронт» (1930). Окрім того, в книжці вміщено першу монографію Адамовіча – про Максіма Гарецького (1928) та автобіографію кінця 1940-х років.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Катерина Девдера ・ Серпень 2016
Нове видання есеїв Віри Агеєвої, однієї з провідних дослідниць української літератури ХХ століття...

Розділи рецензій