Джорджо Агамбен. Что современно?

Липень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
189 переглядів

Перевод с итальянского Августина Соколовски
Київ: Дух і Літера, 2012.

Невеличка книжка сучасного італійського філософа Джорджо Аґамбена містить три статті, які можна потрактувати як своєрідний вступ до його філософії – виклад ключових інтуїцій, що їх Аґамбен розробляє в межах своїх філософських і теологічних проєктів. «Пропедевтичну» функцію книжки, зрештою, передбачає й перекладач та редактор Авґустин Соколовскі, який у вступі коротко оглядає основні ідеї філософа та його біографію.

У першій статті «Що таке диспозитив?» Аґамбен ставить собі завдання окреслити сумарну генеалогію цього важливого концепту – у межах філософії Фуко, де він є одним із ключових, і в ширшому історичному контексті. Диспозитив тут – це «будь-яка річ, що має здатність захоплювати, орієнтувати, визначати, запобігати, моделювати, контролювати і ґарантувати поведінку, жестикуляцію, думки й дискурси живих людей». Сучасність презентовано як фазу капіталістичного розвитку, позначену неймовірним накопиченням диспозитивів. Це, за Аґамбеном, запускає процес десуб’єктивації, який перетворює наші суспільства на інертні тіла. Саме тому ми маємо ситуацію кінця політики та тріюмфу економіки, що прагне лише власної репродукції.

Друга стаття «Що сучасне?» є пошуком відповіді на запитання, сучасниками кого і чого ми є і взагалі що означає бути сучасником? Основна теза італійського філософа така: по-справжньому належить своєму часові і по-справжньому сучасним є той, хто не збігається з ним повністю, хто не відповідає повністю його вимогам, хто через свій розрив зі своїм часом та анахронізм здатен сприймати сучасність. Отож сучасне передбачає особливі відносини зі своїм часом, коли поєднуєшся з ним і водночас від нього дистанціюєшся.

Третю статтю «Церква і час» присвячено осмисленню втрати Церквою месіянського досвіду часу, що зумовило її перетворення на лише світську інституцію. Месіянський час – це позначення не хронологічної послідовности, а якісної трансформації часу. Втрату месіянського виміру часу філософ пов’язує із сучасними економічними кризами, надзвичайним станом політики, що є «секуляризованою пародією постійного гальмування Всезагального Суду в історії Церкви». Але чи наважиться Церква використати історичну можливість сприйняти власне месіянське призначення?

Усі три статті, як і відоміші твори філософа (приміром, ті, що складають цикл «Homo sacer»), указують на утвердження у нашій культурі, суспільстві, політиці дегуманізаційних тенденцій, що сформували навіть загальну парадигму, в якій людина є принципово незахищеною. Тож його книжка – добра нагода замислитися про нас у нашій сучасності.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Стахівська ・ Червень 2018
Цю книжку можна було б зарахувати до «мотиваційної літератури», але вона відкриває значно ширші...
Дмитро Шевчук ・ Жовтень 2017
Книжка Михайла Якубовича є науково-популярним викладом історії та сучасного стану ісламу в Україні...

Розділи рецензій