Петро Сас. Чесний рицар: Петро Конашевич-Сагайдачний

Квітень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
156 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012.

1622 року панегіричний віршований твір ректора Київської Братської школи Касіяна Саковича «Вірші на жалісний погреб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного» поклав початок звеличенню козацького ватажка, давши історикам наступних століть підстави вдаватися до художнього вимислу щодо його діяльности. Саме цій непересічній, почасти мітологізованій постаті української історії присвятив свою чергову книжку історик Петро Сас.

Окремі чи не найважливіші для спростування всіляких мітологем розділи присвячено походженню та вікові Сагайдачного. Докладно проаналізувавши джерела, повідомлення й інтерпретації, автор виводить походження запорозького гетьмана з дрібної шляхти Перемиської землі. А графологічний аналіз зразків його почерку та іконографічні джерела дають дослідникові підстави визначити риси характеру Петра Сагайдачного: «гнучкість, виверткість розуму та загально оптимістична налаштованість», «категоричність, наполегливість і самостійність у прийнятті рішень та обстоюваність своїх інтересів», «бажання слави і влади над іншими, гордощі», «імпульсивний, вибуховий характер, нестримний потяг до домінування над іншими».

На основі тих-таки іконографічних і наративних джерел Петро Сас називає дату народження козацького ватажка і стверджує, що на початку 1620-х років запорозький гетьман був «фізіологічно повноцінною та фізично міцною людиною, яка вирізнялася амбітністю та інтелектуальною зрілістю».

У четвертому розділі історик деталізовано подає й аналізує основні віхи життя Петра Сагайдачного – від дитинства до створення власної сім’ї, а також його утвердження серед запорожців.

Окремий розділ стосується раніше маловивченій проблемі участи війська Сагайдачного у польсько-московській війні 1617–1618 років. Особливо варто відзначити авторові здобутки у з’ясуванні відносин запорожців із Лігою християнської міліції.

У шостому розділі монографії розглянуто відновлення православної церковної ієрархії в 1620 році, а також роль Сагайдачного у Хотинській війні – темі, яку Петро Сас ґрунтовно дослідив і навіть присвятив їй окрему працю (2011).

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій