Дмитро Лазуткін. Червона книга

Травень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
860 переглядів

Чернівці: Meridian Czernowitz, 2015.

Це динамічна збірка про передчуття і переживання потрясінь, що об’єднує давніші й нові твори Дмитра Лазуткіна.

Компактні розділи уподібнюються до тріяди «війна — помста — приватне світоглядне випробування». Перший зі складників набуває драматичної повноти у віршах із сюжетами АТО. Ідеться про явище демонічне («У цієї війни є корінь — “вій”…»), ба навіть апокаліптичне («У дні останні»). Світ баталій пронизано нетривкістю і беззахисністю: ліричний суб’єкт змінює простір на час («пробиті легені цього дня…»), а пристосованими до реалій виявляються примари разом із тінями між блокпостів («Польова кухня»).

У другій частині книжки, що містить вірші 2003–2013 років, змальовано здебільшого «цивільні» драми. Тут розгортаються медитації революціонера з Евромайдану («на снігу не замерзає кров…», «Ой засвіти, місяченьку»), а головною фігурою є своєрідний Дон Кіхот, у якого зненацька прохоплюється сумнів у ла-маншських «лімфатичних вузлах самодостатності» («ці штормові радіохвилі…») і суворий відгук щодо «просмаленого серця» провінцій («Радіо джаз»). Власне, мовиться не про війну — лише про прикру відплату за романтичні злети, окреслену в чіткій системі суспільних взаємин («Історія помсти — це теплі родинні стосунки…»).

Третій розділ присвячено змаганню героя з навичками («педагогічна поема» «Тріатлон») і пам’яттю («Дача Лазуткіна» як переосмислений образ садиби Чехова в Гурзуфі), а також підкоренню коханої («Кораблик»). Випробування чекають і на читача. Описуючи любов у розкішних краєвидах, автор може вдатися до незвичної алюзії: «сніг в карпатах лягає тихенько на лижні стежки — // ялівець запорошує // й мерзнуть хлоп’ята на чатах…» («Білий триптих», 1).

Лазуткін засвідчує хист у творенні прикметних персонажів, як-от скрипаля з Донбасу, що грає козацькі марші під монументом Лєніну («Павлик»), чи «ангелів-дембелів» («Реквієм на дощі»), уже відомих із музичних інтерпретацій вірша. Водночас «Червона книга» — це кодекс поетових наймісткіших образів (вітряк, камікадзе, медуза) та мотивів (плин, зависання на нитці/гачку). На щастя, їм не загрожує жодна катастрофа.

 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Аврамчук ・ Грудень 2017
Суспільний резонанс теми польського руху «Солідарність» зміцнюється неоднозначністю...
Катерина Девдера ・ Червень 2017
Нас введено сюди за руку ще «до» віршів, крізь невеликий і до щему простий текст «Від авторки»,...

Розділи рецензій