Світлана Алексієвич. Час second-hand (Кінець червоної людини)

Січень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
356 переглядів

Переклад з російської Лесі Лисенко
Київ : Дух і Літера , 2014.

Найновіша книжка білоруської авторки Світлани Алексієвич завершує цикл «Червона людина. Голоси утопії». До нього ввійшли добре знані «У війни не жіноче обличчя», «Цинкові хлопчики» і «Чорнобильська молитва». «Час second-hand» — це другий український переклад Алексієвич. Раніше в Україні виходила лише книжка «Чорнобиль: хроніка майбутнього», яку Оксана Забужко переклала ще 1997 року.

Тому поява цього перекладу в Україні 2014 року — важлива подія. «Час second-hand » говорить про те, що українці нині переживають особливо гостро. Це книжка про «homo soveticus» на стадії зламу, прощання із совєтською людиною — для когось болісне й трагічне. Але без патосу зачудування новими правилами гри, які настали в 1990-х. Власне, монологів переможців у книжці майже немає. Усі співрозмовники Алексієвич — так чи так постраждалі.

Монологи, які складають «Час secondhand», записано протягом минулого десятиріччя. Їх умовно поділено на два періоди: 1991–2001 та 2002–2012. Цей поділ не надто строгий. Авторка означує свій жанр як «історію почуттів», а вони, відомо, не мають лінійної хронології. Світлана Алексієвич часом вільно переносить монологи з однієї книжки до іншої, тож можна сказати, що кожна книжка — це нитка в суцільному епічному полотні письменниці. Його наскрізною темою є найдраматичніші події, пов’язані із совєтською добою: Чорнобильська трагедія, війна в Афґаністані, Друга світова війна. А «Час second-hand» стосується драм особистих.

Книжку складають десятки різних голосів. Їх не класифіковано, не узагальнено, кожен із них окремий і трагічний. Поділу на чоловічі та жіночі голоси також немає, попри зацікавлення Алексієвич ґендерною історією, що проявилося в її першій книжці «У війни не жіноче обличчя». Партійці, жертви терактів, ґастарбайтери, ветерани, самогубці. Історії цих людей творять мозаїку про зміну епох. Їх єднає одне: «велика» історія, відбита в шрамах кожної персональної малої історії. «Я шукала тих, хто намертво приріс до ідеї, впустив її в себе так, що не віддереш, — держава зробилася їхнім космосом, заступила їм усе, навіть власне життя», — пише Алексієвич у передмові. І що важливо — ці пошуки авторка починає із себе. Цей «совок», ця совєтська людина — не хтось інший, не об’єкт дослідження, до якого можна наблизитися з ілюзією об’єктивности. В авторчиній передмові читаємо: «Вона — це я».

«Час second-hand» є незамінним матеріялом для дослідників пам’яті і совєтської епохи. Ця книжка вже посіла важливе місце серед перекладної документальної літератури і, можливо, сприятиме тому, аби й власне українських досліджень такої глибини з’являлося більше.

 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Орися Грудка ・ Квітень 2018
Це книжка про форми «реаліті», але більше – про саму реальність, яка трансформувалася з втручанням...
Олена Дядікова ・ Листопад 2016
Вольфґанґ Шивельбуш — німецький літературознавець, знаний із використання методу історії...

Розділи рецензій