Всі матеріяли сайту Коментарі Блоґи Статті часопису «Критика» Статті проєкту «Критичні рішення» Книжкові рецензії Події та оголошення Новинки видавництва «Критика»
Увійти через Facebook
Книжка французьких соціологів Люка Болтанскі та Лорана Тевено вже встигла здобути характеристику opus magnum у доробку авторів і найзначущішої праці з соціології в часи «після Бурдьє». Соціологічний проєкт, представлений у книжці, називається «соціологією градів», чим відсилає до філософії Авґустина. Однак поняттю «град» надано соціологічного звучання, оскільки воно стосується систем цінностей та орієнтацій, що зумовлюють інтерпретацію ситуацій у соціюмі.
Назва книжки англійською — «Трагедія Европейського Союзу: дезінтеґрація чи відродження?», проте в українському виданні означення ситуації як трагедії зникає. Небажання повторювати діягноз, що його Джордж Сорос поставив ЕС, є симптоматичним і спонукає поміркувати про відмінності між ЕС як брендом та його реальними проблемами.
Українське видавництво стало альтернативним майданчиком для публікації книжки, яку, зі слів авторки, побоялися видавати в Росії радше з міркувань самоцензури, ніж через владний тиск. Ідеться про вельми відому в Росії постать. Під іменем Lena Swann ховається журналістка Єлєна Треґубова. Вона працювала в ліберальних виданнях (за Єльцина входила до «президентського пулу») і видала книжку «Байки кремлівського диґера», повну вражень від візитів у владні коридори. У ній і в інших публікаціях Треґубова відзначилася не лише критикою Путіна, але й зневажливим ставленням до нього.
Коріння зневіри як «модусу буття» українського суспільства автори збірки шукають у соціяльно-економічних змінах, які породжували сподівання на покращення, але тільки увічнили «перехідний період» із його соціяльними, економічними і політичними патологіями. Книжка спонукає поміркувати над тезою: встановлення капіталістичних відносин позначилося на українському суспільстві більше, ніж розбудова національної держави чи розвиток демократичних інституцій.
До збірника статтей Анатолія Дністрового ввійшли тексти, написані у 2007–2015 роках. Автора цікавлять новий порядок праці, суспільний поділ, нерівність, креативний клас, роль медій у глобалізаційних процесах, «сплощення» світу, революція та її альтернативи.
Упорядниці намагалися висвітлити обраний шмат історії стереоскопічно, із якомога більшої кількости ракурсів. Сюжет про льотчиць із жіночої ескадрильї, яких після війни попросили забути пережите; історії учасниць партизанського руху і «бандерівок», які не лише призвичаювалися до польових умов у «жіночих» ролях друкарок, медпрацівниць, радисток, а й брали до рук зброю нарівні з чоловіками; свідчення про небажану вагітність і малюків, народжених у підпіллі, не завжди зі взаємної любові; свідчення про єврейок, які втікали від гітлерівців, а в лісі їх ґвалтували «свої» партизани...
Вже у вступній статті Тарас Возняк звертає увагу на складність остаточної, тим паче об’єктивної оцінки події, якій уже сімдесят років (на момент виходу часопису), адже «все менше очевидців трагедії і все більше спекулянтів». Перешкоджають, ламаючи хиткий міст порозуміння (і водночас додають імпульсу), «патріотичні» настрої в Україні й Польщі. Возняк наполягає: Україна має визнати, що Волинська трагедія — це різанина. Особливо вразила головного редактора позиція (чи її відсутність) Митрополита Римо-Католицької Церкви в Україні Мечислава Мокшицького, який замість шляху любові та примирення...
Демонстрації в Тунісі, Єгипті, Алжирі, Ємені, Лівії та Мароко Тахар бен Джелун називає раптовим вірусом. Коли спалахнули повстання, міжнародні аґенції саме збиралися закривати свої ньюзруми в цих країнах через фінансову необґрунтованість: там нічого не відбувається, відповідно, немає і новин. Тому коли стався «спалах», було складно знайти ґрунтовний матеріял. Цієї миті на допомогу прийшла арабська інтелектуальна спільнота, у тому числі й Бен Джелун. Вона швидко відреаґувала на те, що відбувається, і зробила внесок у пояснення природи демонстрацій та повстань в арабських країнах.
У книжці німецької дослідниці культурної пам’яті Алейди Асман зосереджено увагу на дослідженні меморіяльної культури та історичної політики. Сучасність актуалізує вивчення цих феноменів, оскільки можемо спостерігати, як часто меморіяльна культура переплітається із новими стратегіями і технологіями мобілізації уваги. Авторка зауважує, що у світі глобальних медій і транснаціональних організацій нація не може будувати мітологізовані уявлення про себе і конструювати власну національну пам’ять поза будь-якою критикою, а також не може дозволити собі забути про жертв власної історії.
Відправною точкою для осмислення проблем управління спільними ресурсами Елінор Остром робить аналіз трьох найвпливовіших теоретичних моделей при розробці та застосуванні політичних рекомендацій щодо того, як шукати рішення у сфері спільного використання ресурсів.
16-го жовтня у приміщенні Центру польських та европейських студій Києво-Могилянської академії відбулася зустріч-дискусія з нагоди виходу українського перекладу книжки Сергія Плохія «Царі та козаки. Загадки української ікони». Окрім автора, участь в обговоренні взяли перекладачка книжки, історикиня Тетяна Григор’єва, викладачки катедри історії НаУКМА Наталя Яковенко та Катерина Диса.
Дискусія «Колізії модерної ідентичности і дух літератури» з нагоди виходу в світ українського видання книжки Йоханана Петровського-Штерна «Анти-імперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичности» відбулася 3 червня 2018 року на VIII Книжковому Арсеналі.
20 вересня у рамках панелі «Українсько-єврейська зустріч» (Ukrainian Jewish Encounter) на «25 Book Forum» професор Північно-Західного університету (Іллінойс, США) Йоханан Петровський-Штерн представив свою книжку «Анти-імперський вибір. Постання українсько-єврейської ідентичности» (Критика, 2018).
