Задум створити «розмовник» виник іще в серпні 2014 року. У центрі уваги – дев’ять портретів «найконтроверсійніших» постатей української та російської історії від князя Володимира до Степана Бандери. Кожен розділ написано у співавторстві двох істориків – з України та Росії. Перед авторами стояло завдання «відділити наукові знання від нашарувань політичної мітології і напрацювати єдиний, несуперечливий і безконфліктний образ минулого для сучасних Росії та України».

У передмові до книжки, до якої ввійшли тексти авторів «Історичної правди», упорядник Вахтанг Кіпіані нагадує, що на польську буцімто історичну кінострічку «Волинь» в Україні не знайшлося гідної відповіді. Адже польський жвавий науковий інтерес та величезні книжкові тиражі на цю тему непропорційні до мізерних українських. Відтак мета видання — ознайомити українську авдиторію з історичними та історіографічними підвалинами українсько-польського конфлікту історичної пам’яті, але — увага! — не задля відповіді «своєю правдою», як може ввести в оману назва книжки, а для діялогу й порозуміння.

Книжку Ґульнари Бекірової, добре знаної дослідженнями з підсовєтської історії кримських татар, присвячено найтрагічнішому періодові в житті кримськотатарського народу — вигнанню, поневірянням на чужині та важкій і жертовній боротьбі за повернення на батьківщину.

Суспільний резонанс теми польського руху «Солідарність» зміцнюється неоднозначністю посткомуністичної трансформації, яку супроводжував компроміс частини опозиціонерів з їхніми колишніми противниками з комуністичної партії. Популярний виклад історії «Солідарности» історика і публіциста Яна Скужинського розвінчує міти й маніпуляції, що існують у сучасному польському політичному дискурсі.