Друга половина XIX століття була часом стрімкої політичної та економічної модернізації Заходу, радикальних змін у соціокультурній сфері (початок масового туризму, глобалізаційні процеси у науці, бізнесі, спорті). Важливим складником цих процесів було глобальне колоніяльне проникнення европейців до Африки й Азії.

В основу дослідження авторка поклала традиційний для років непу поділ торгівлі на державну, кооперативну та приватну. Перші кроки становлення державного підприємництва розглянуто в контексті ідеологічного протистояння зі «стихією ринку» та прагнення не залишатися «байдужим глядачем», а перетворитися на керівника ринку. Відтак проаналізовано розвиток державної гуртової, роздрібної та акціонерної торгівлі.

У 300-сторінковому інтерв’ю співрозмовники торкаються різних аспектів української реальности: історичної науки, формування ідентичности, політики пам’яті, стосунків із сусідами тощо. Вдумливими запитаннями Хруслінська допомагає співрозмовникові розкрити кожну тему. Відправною тезою Грицака є «нормальність історії України»: наша історія не є винятковою в сенсі нещасть чи навпаки; вона є нормальною, хоч і має свою специфіку.

В українському історичному процесі «нове українське відродження», як зазначає авторка, «це доба незворотних змін, розпочатих перебудовою, краху тоталітарних режимів, утворення незалежної держави України, вирішальних зрушень в усіх сферах життя українського суспільства». В Інституті історії України у цей період відбулася демократизація наукового життя і зміна умов праці історика.