Малґожата Реймер. Бухарест: пил і кров

Липень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
303 переглядів

Переклад з польської Андрія Бондаря
Київ: Темпора, 2014.

У художньому репортажі з Бухареста польська журналістка Малґожата Реймер змальовує життя румунської столиці від початку ХХ століття донині. Її увагу привертають архітектура, сексуальна політика та репресії в епоху Ніколае Чавшеску, забобони і жарти мешканців румунської столиці та інші теми. У кожному тексті Реймер показує двоїстість і суперечності характеру румунів і життя в Бухаресті, що, звісно, є доволі суб’єктивним поглядом.

Авторка сплітає оповіді про власні поневіряння Бухарестом і факти історії Румунії, коментарі істориків та інтерв’ю з очевидцями. Рефреном розповіді про комуністичну Румунію є химерна споруда Народного дому, спорудженого на місці зруйнованих кварталів середмістя Бухареста. Репресії, в’язниці й поламані долі описано в розділі «Комунізм: золото і болото». Реймер уважає, що свідомість румунів спотворено комуністичною епохою і донині країна не може оговтатися від травми революції та вбивства Чавшеску.

ХХ століття Румунія провела в пошуках власної ідентичности, що від тексту до тексту доводить авторка. Один із ключових наративів — притча про пастуха, який добровільно пішов на смерть, — є приводом до міркувань, якими є румуни: пасивними й покірними чи мудрими та розважливими. На противагу «Ягнятку» наведено історію про Клавдіу Круліца («Я помру, як камінь»), який загинув, голодуючи у в’язниці, переконаний, що його засудили незаконно. Румуни, наче «мамалига: їх можна кип’ятити, але вони не вибухнуть», — цитує Реймер поширений вислів, наголошуючи самоіронію румунів.

В описах Бухареста переважають образи нетривкости, несформованости й хаосу. Місто, яке порівняно з магмою, розростається вшир. Попри променади, що їх збудували французькі архітектори, у місті легко натрапити на курей на балконах і свиней у садках, а гонитва за статусом «столиці світу» призвела лише до того, що Бухарест можна назвати хіба що «розхитаним Парижем».

Авторці ледве вдається навести на останніх сторінках книжки десяток речей, що є гарними у Бухаресті, супроти сотень потворних і небезпечних рис міста — від вуличних псів до Народного дому. «Бухарест збирає гріхи цілої Румунії, щоб решта країни лишалася прекрасною», — підсумовує Реймер останній розділ «Сучасність: орієнт і облуда», залишаючи читачів із трохи мозаїчними враженнями від Бухареста і його мешканців.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
Антропологічно і психологічно різні дівчата, із підробними документами – польки, що їдуть на...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
На відміну від інших домодерних суспільств, що зберігали пам’ять за моделлю «батьки – історія –...

Розділи рецензій