Василь Карп’юк. Brustury: Збірка поетичних текстів

Серпень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
264 переглядів

Івано-Франківськ: Типовіт, 2011.

Після виходу дебютного «Мотлоху» Василь Карп’юк не змусив довго чекати з новою поетичною збіркою. Її назва «Brustury» – це рідне Василеве село, тільки латиницею написане. Зазвичай для рецензентів епіграфи та прозові передмови до поетичних збірок – не першорядний об’єкт уваги, але не можу змовчати, бо вдаліших, аніж у цій книжці, одразу й не пригадаю. Збірку відкриває фраза Райнера Марії Рильке: «Їм годі було зрозуміти, що весь цей мотлох має сенс лише тоді, коли ти з ним народився». Слово «Від автора» виходить за рамки своєї передмовчої функції, будучи ще одним віршем. Віршем у прозі.

Людям, писав Борхес в есеї «Забобонна етика читачів», «байдуже до власних переконань та емоцій; вони шукають технічности, якихось особливих прийомів, котрі підказали би їм, що прочитаний текст гідний їхнього схвалення». Якщо ж підходити до творчости Карп’юка з отаким пошуком витончених викрутасів, то навряд чи знахідки повністю нас влаштують. Трапляється, що у нього шкутильгають навіть такі дрібниці, як рима і ритм. Натомість він знайшов собі бездоганність в іншому: цілковитій природності та правдивості текстів.

 

Пташка пурхнула

Як вірш написала

Чи може бути кращий вірш

Як той що пурхнула пташка?

 

Окремі речі відгукуються на те, що й програми новин. Таким, для прикладу, є вірш «Ода московському патріярхові». Щоправда, Карп’юкові таки вдалося уникнути перетворення художнього на публіцистичне. У вірші «UPA – 66» сміливість суджень навряд чи викличе схвальні відгуки, та все ж Карп’юк порівнює повішених партизанів із прикрасами на ялинці:

 

О то мало бути гарне видовище

Коли партизанів вішали на смереках

Як новорічні прикраси

І вони щось кричали

І стогнали

Можливо навіть тішилися

Що про них згадуватимуть

 

Читаючи «Brustury», важко не помітити впливів Мельничука чи Герасим’юка, та це аж ніяк не повторення. Йдеться про глибинні джерела, спільні для цих поетів. Карп’юкові властива стихійність і водночас плинність. Кожне слово, а надто коли воно почуте, а не прочитане, здається, що можна важити на терезах, кладучи на потемнілі залізні шальки (про особливість авторського читання цих текстів писав Євген Баран). Навіть, якби Карп’юк заходився культивувати сленґ хлопців у adidas, що в нього трапляється у формі доволі незвичного міксу, то все одно не перестав би бути гуцульським, як, сподіваюся, не перестане бути поетом, бо він із цим «мотлохом» народився.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій