Роман Корогодський. Брама світла. Шістдесятники

Грудень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
447 переглядів

Упорядники: Михайлина Коцюбинська, Наталя Кучер, Олексій Сінченко
Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2009.

Серію спогадів і роздумів під загальною назвою «Брама світла» Роман Корогодський задумав як портрет української інтеліґенції XX століття в персоналіях. За життя автора у його видавничому проєкті «Українська модерна література» вийшов перший том «Батьки» – спогади про його духовних батьків – знайомих, друзів, учителів. А цю книжку вже після смерти Романа Корогодського уклали його друзі з текстів, що були почасти опубліковані, а почасти зберігалися в авторовому архіві. Це спогади і роздуми про визначних представників покоління 1960–70-х років – поетів, художників, кіномистців, згодом і політиків, чиї зусилля витворили дисидентський рух. Автор – пристрасна й поривчаста людина – сам був серед них, і його відверті й часом свідомо суб’єктивні спогади буде цікаво прочитати не тільки старшому поколінню, яке добре пам’ятає своє існування в колишньому Радянському Союзі, а й молодим, для кого ці розповіді вже давня історія, майже неймовірна.

Спогади й роздуми Романа Корогодського засадничо є документальними, тому потрібен відповідний науковий коментар. Їх було написано значною мірою по пам’яті, в них йдеться про трагічні і для автора події, тому зрозумілими є деякі неточності. Один із редакторів книги Михайлина Коцюбинська пише про це у передмові. Втім, деякі помилки помітні й нефахівцеві. Зокрема, Надію Світличну і декількох інших дисидентів звільнено (і вислано з СРСР) 1978 року на вимогу Конґресу США й за участи сенатора Едварда Кенеді, а не Роберта Кенеді, який загинув наприкінці 1960-х. Опанас Заливаха, як і багато хто з тогочасних політв’язнів, карався у таборі не в Комі АРСР, а в Мордовії, де клімат не є субарктичним і подібний до українського. Це значущі помилки, які слід принципово виправляти й у спогадах зокрема.

Надзвичайно виразними та яскравими є спогади про маловідомих шістдесятників Ярослава Ступака, В’ячеслава Дозорця та інших, про родини Сорок і Крип’якевичів.

Спогади не позбавлено патосу, але, наприклад, тексти про Григорія Чубая чи Миколу Вінграновського, відбиваючи певну авторову суб’єктивну неґацію, передають настрої того середовища.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...
Катерина Девдера ・ Березень 2016
Поет залишається поетом, і саме тому есеї та начерки Олега Лишеги, видані окремою книжкою,...

Розділи рецензій