Олексій Чупа. Бомжі Донбасу

Січень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1146 переглядів

Брустурів: «Дискурсус», 2014.

Роман письменника з Макіївки Олексія Чупи «Бомжі Донбасу», як і багато інших виданих цього року книжок, здається реакцією на події Майдану та війни на Донбасі. От тільки текст написано ще 2012 року, і він є швидше романом-передбаченням із домішками альтернативної історії. Зрештою, загравання з минулим і майбутнім — це не такі вже й далекі речі.

У книжці йдеться про чотирьох макіївських безпритульних, які тиняються містом у пошуках їжі й тепла і вкупі намагаються вижити. Вони спілкуються винятково українською — це їхня принципова позиція. Імен герої не мають, лише прізвиська. Оповідача кличуть Малевичем, і наявність у тексті безпросвітного «Чорного квадрата», а водночас і київського художника, який свого часу поїхав підкоряти Москву, вочевидь, невипадкова.

Книжка передовсім про україномовних жителів Донбасу, які почуваються в цьому реґіоні бомжами. Про чужорідність і безпритульний статус українця на сході України. І, попри недосконалість технічного втілення, — відверто слабким місцем роману є діялоги, — метафора безпритульного, людини, чужої для цього міста і мовного середовища, є дуже вдалою.

Біда безпритульности персонажів виявляється не так у ворожості соціялізованих городян до них, як у бажанні просто не бачити, в повному іґноруванні таких «мовних» безхатченків. «Ми взагалі нікого не цікавимо. Хіба що міліціонерів, та й тих тільки тим, щоб їм на очі не траплятися», — розповідає Малевич. Або й так: «…в усіх установах, куди я звертався, запевняли у тому, що я взагалі не існую». Постаємо перед проблемою, протилежною до тієї, яку найчастіше висловлював промисловий реґіон у медіях, — мовляв, ніхто не хоче чути Донбас.

Чупа ж воліє говорити про тих, хто в Україні є марґіналами через свою україномовність. Письменник відверто іронізує із узаємних упереджених уявлень Сходу та Заходу України. Особливо промовистою є сцена, коли бомжі з різних районів сходяться в суперечці за право на смітник. Гєпа, ватажок місцевих, виступає з монологом, що вони тут «труженики» і годують увесь «Хохлостан». Панівні безпритульні — Гєпина банда — звісно ж, російськомовні, отже, Чупині герої виявляються марґіналами навіть серед бомжів.

Наприкінці роману соціяльне поступається місцем альтернативній історії. До рук бездомним потрапляє товстелезний рукопис невідомого автора, у якому розповідається справжня історія України — могутньої держави зі столицею в Ярограді, на місці теперішньої Макіївки. Ось так Чупа намагається не те що пов’язати Україну і Донбас, а показати, що спільність історії робить їх частиною одного первісного цілого. У тексті цю «справжню» Україну було знищено зусиллями львівського та московського війська.

Урешті один із бомжів спалює книжку, щоб зігрітися. Він знищує тисячолітню історію України, бо не розуміє її справжньої цінности. Інші безпритульні кидаються на нього з кулаками і, самі того не розуміючи, убивають. Але тексту вже не повернути, а значить, те знання про Україну існує тепер хіба що в головах декількох бомжів.

Олексій Чупа сам походить із Донбасу. Якби щось таке написав, скажімо, галичанин, на нього звалилася би гора звинувачень у приниженні українського Сходу, в упередженості чи нерозумінні. Натомість Чупа говорить про Донбас без зайвої обережности.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...
Мар'яна Рубчак ・ Лютий 2017
Роман Богдана Бойчука багатий на поетичні образи. Він водночас надзвичайно чуттєвий (секс у ньому є...

Розділи рецензій