Yuriy Tarnawsky. Like Blood in Water

Грудень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
247 переглядів

Tuscaloosa, Alabama: The University of Alabama Press, 2007.

Юрій Тарнавський найкраще знаний у нас як поет і перекладач, хоча в його доробку є також прозові та драматичні твори. У книжці «Like Blood in Water» («Наче кров у воді») зібрано саме прозу – п’ять, як їх називає сам автор, «міні-новел», чи навіть «міні-романів» – адже англійське слово novel може означати й те, й те. Ця добірка надасть читачеві змогу відчути, як «життя відступає перед натиском снів», – обіцяно на обкладинці. Не просто снів – нічних жахіть, додам від себе.

Логіка сну справді звивиста і підступна, як червоні м’які пера крові у воді: годі вгадати, якого химерного вибрику варто чекати від обставин і персонажів сновидіння наступної миті. Присвята книжки теж дещо збиває з пантелику: «Пам’яті моїх батьків Ольги та Івана Тарнавських – ці спогади мого дитинства». Якщо це й спогади дитинства, то обтяжені дорослістю – дорослістю, що придушує їх важкістю теплої ковдри. Інакше звідки ці моторошні образи ембріонів, що танцюють у скляних слоїках, чи лікаря, що двома довгими паличками виймає чи то нутрощі пацієнта, чи то спаґеті – і заходжується їх жувати.

Кожна з новел заводить читача в найтемніші закапелки міста – закапелки настільки темні, що в них читачеві не вдається роздивитися навіть пучки власних пальців. Як підкреслював багато хто з-поміж оглядачів цієї книжки, дезорієнтування читача – один із улюблених прийомів Тарнавського. Такому ефектові значною мірою сприяє специфічний стиль письма – чи пак множина специфічних стилів письма, що ними послуговується автор, зокрема й у цій книжці, де є фраґменти, витворені за логікою п’єси, й абзаци, написані сухою канцелярською мовою офіційного звіту, й ціла «Теорія людини», вибудувана з численних пунктів і підпунктів за зразком Вітґенштайнового «Логіко-філософського трактату».

Ідеальним читачем «Крові у воді» може стати або сновида, що самовіддано й покірно снитиме кожну моторошну примху авторської фантазії, або, навпаки, несхибний прихильник раціонального підходу до літератури, який розгляне новели Тарнавського крізь збільшувальне скло – пронизавши нашарування сну, розгадає всі пропоновані загадки і, анітрохи не стривожений, поставить книжку на полицю.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Липень 2017
Новий роман Олександра Ірванця подає альтернативну історію України – можливий шлях розвитку...
・ Березень 2017
Назва нарису Петра Кралюка та зображення на обкладинці книжки натякають на шпигунські пристрасті...

Розділи рецензій