Herausgegeben von Benjamin Drechsel, Friedrich Jaeger, Helmut Koenig.... Bilder von Europa. Innen- und Aussenansicht von der Antike bis zur Gegenwart

Квітень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
203 переглядів

Bielefeld: transcript Verlag, 2010.

Збірку «Образи Европи» склали матеріяли двох конференцій (2007 і 2008 років) в Аахені та Есені. Культурологи, соціологи та історики збиралися разом, щоби дослідити у міждисциплінарному вимірі актуальну нині проблему творення образів Европи та зміни кордонів і наповнення европейського простору протягом століть. Загальний тон видання відбиває плюралістичну перспективу розгляду суспільства, історії, культур, думок, методів. Настільки ж модною й очікуваною є тематика збірки: образи, репрезентації, сприйняття, уявлення.

Книжка складається з трьох частин. Дві з них подають дослідження образів Европи зсередини та ззовні, тобто погляд на Европу самих европейців та їхніх сусідів. Третю частину присвячено візуалізації Европи, тобто її образові в сучасній візуальній культурі. Відкриває збірку розгорнутий вступ «Образи Европи з культурологічної перспективи» (авторства укладачів), що містить характеристику змісту видання та дослідницьких методик.

Европа починається з Античности. Ця максима відобразилася у першій статті. Юстус Кобет аналізує формування перших стереотипів про Европу за часів Давньої Греції та їх розвиток до наших днів. Підкреслено спадковість (хоча водночас і зміни) між античним поняттям Европи як «свого світу» і сучасними концепціями.

Мартін Кінтцинґер пропонує похід до Середньовіччя по… майбутнє. Автор проводить паралелі між «Европою реґіонів», що, як уважають, може прийти на зміну «Европі націй», та партикулярною середньовічною Европою. Водночас автор акцентує на двох інших рисах, що ріднять часи рицарів та часи офіс-менеджерів. Перша: попри партикуляризм старі европейці, як і сучасні, відчували єдність соціяльного та культурного порядків у межах субконтиненту. Друга: старі европейці ще не вважали, а сучасні вже не вважають Европу центром світу.

Формування деяких новочасних уявлень презентує Юрґен Ельверт. Його розвідку присвячено головно ідеям єдиної політичної системи Европи, а також спільних правил політичного життя. Від гуманістичних ідей Еразма Ротердамського та новацій Гуґо Ґроція автор веде читача до ідей «Сполучених Штатів Европи» та її реального втілення – Европейського Союзу. Логічним продовженням цієї статті є нарис Кристіана Фальковскі щодо зовнішніх стосунків ЕС у сучасному багатополярному світі. Основна увага – на проєктах і формах реґіонального та міжнародного співробітництва, що їх нині спільно розвивають европейські держави. Завершує першу частину збірника стаття Миколи Рябчука, який розглядає «вічну» проблему України на культурному та геополітичному роздоріжжі, внутрішньо суперечливу і різну. Проникливо торкається Рябчук і болісного питання европейських стереотипів про Україну.

Друга частина починається зі студії Стефана Райхмута чи не з найболючішої та найдавнішої для Европи «арабської проблеми». Щоправда, тут ідеться лише про формування образів Европи, спроби арабського світу вписати її до своєї ідентичности (та вписатися до ідентичности европейської), а також вироблення стилів поведінки ісламських країн щодо Европи.

Розвідка Кристофа Маркса подає аналіз історії взаємин «европейського» й «африканського» у Південній Африці (від часів перших колоній до сьогодення). Автор розглядає весь діялектичний соціяльно-культурно-політичний процес, стадіями якого були, зокрема, апартеїд та антиевропейський (антизахідний) рух південноафриканських «культурних націоналістів». Дещо інакшу модель дослідження вибрав для себе Кристіан Брозіус, пишучи про інтеґрацію цінностей Заходу в індійському суспільстві. Автор будує дослідження на двох конкретних прикладах: модерній західній архітектурі, що зовнішньо зблизила міста в Індії та на «Заході», й концепті романтичного кохання, що змінило традиційні уявлення про стосунки чоловіка та жінки. Просуваючись далі на схід, натрапляємо на статтю Мартина Ґізельмана. Вона є аналізом китайських образів Европи, зафіксованих у постмаоїстському кіні. В центрі уваги розгляд двох основних образів – Росії та Німеччини, а також зауваги щодо механізмів сприйняття Европи крізь призму головних понять китайської культури.

Америка народилася від Европи, але чи стала її копією, чи бодай дзеркалом? Узаємини Европи та Америки, формування образів одне одного й залежних від цього образів себе продискутовано у статті Міхаеля Вали. Автор починає з історії формування мітів про Америку (та загалом «Заходу», земель за Океаном), наголошуючи, що вона завжди (від єгиптян і Платона до сьогодні) асоціювалася з мрією про успіх. Вала розкриває суперечливі взаємини двох сторін: Америка вважала себе реалізованим ідеалом Европи, свободою, звільненою від европейських шор; натомість Европа вважала Америку аморальною, жадібною, позбавленою европейської культури. Як стверджує автор, сучасна американізація Европи і світу є результатом европеїзації Америки.

Продовжуючи заокеанську тему, екскурс у недалеке минуле пропонує у своїй статті Катарина Німаєр. Вона аналізує латиноамериканські образи Европи близько 1900 року на матеріялах художньої літератури, довідників, газетних статтей. Авторка зауважує роль образу Парижа як уособлення проґресу і цивілізованости у латиноамериканській бесіді про Европу. Водночас, впадає в око протиставлення технізованої Европи і «своїх» «пампасів», уособлення свободи й архаїчної гармонії.

Третю частину збірки розпочинає стаття Ґергарда Пауля, що містить огляд основних напрямів европейського «образотворення» у візуальній культурі XX століття. Дослідник виділяє неґативні (як простір, що не має стати: більшовицьким, нацистським, американським, мусульманським) та позитивні (простір, що має стати: мирним, демократичним, об’єднаним тощо) ідентифікації Европи. Звертається автор також до проблем канону у візуалістичному дискурсі та місць пам’яті у формуванні образу Европи.

Даніела Кнайсль веде мову про візуалізації Европи як важливий інструмент конструювання европейського простору у 1950-х роках. Матіас Брун розглядає вироблення образів Европи з інституційної перспективи: його цікавить роль конкретних медій і рекламних компаній у творенні та поширенні графічної продукції.

Три останні статті стосуються формування уявлень про кордони Европи та зокрема ЕС і безпеку від зовнішнього «Іншого». Петра Майрхофер аналізує історію вживання поняття «Европейської фортеці», що починало своє життя у нацистській пропаґанді початку війни, але вдало адаптувалося до потреб Европейської унії. Авторка вказує, поміж іншого, на важливість поширення зображень символів «фортеці»: іспанської Сеути на африканській землі, карти Шенґену, всіляких захисних «стін». Рамон Райхерт продовжує тему «Европейської фортеці» на матеріялах телебачення. Він розкриває роль новітніх відеотехнологій і ресурсів (наприклад, уповільненої зйомки та матеріялів камер спостережень) у створенні телеобразу подій, зокрема образу нелеґалів, що пробиваються крізь «европейський паркан» безпеки. Прикінцева стаття Францески Фальк присвячена візуалізації особливого виду нелеґальної міґрації, поширеному у Південній Европі – морем (переважно з Африки).

Перефразуючи назву відомої української історичної серії, можна ствердити, що пропонована читачеві «Европа крізь віки» не залишить його байдужим. Нарешті, відзначимо, що збірка уособлює ті процеси, про які йдеться у її статтях: Европа існує настільки, наскільки її уявляють та про неї говорять.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Грудень 2017
Книжка представляє результати дослідження феномену гібридної війни Росії проти України, що його...
Олена Дядікова ・ Червень 2017
Процес відновлення довіри, вузьких і широких сфер відповідальности й усвідомлення власної автономії...

Розділи рецензій