Віктор Костюченко. Біль аж до краю дороги...

Квітень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
93 переглядів

Київ: Пульсари, 2002.

Володимир Сосюра, стверджує автор цієї книжки, – найменш вивчений з офіційно визнаних поетів радянського часу, хоча вже в 20-х роках про нього багато писали критики. Втім, чи не найглибше проник у духовний світ митця Юрій Лавріненко, який пізніше, в антології «Розстріляне відродження» (1959) написав: «За свої численні смертельні гріхи перед партією він так щиро і лірично каявся, що суворий ЦК кожного разу вважав можливим, а з огляду на популярність і потрібним давати йому відпущення гріхів. Помиляються одначе ті, хто вважає Сосюру за недалекого і безвідповідального лірика-співуна, простачка. Поруч із найпотужнішим ліричним талантом був у нього гострий розум і інтуїція, які вражали часом своїм глибоким влучанням у серце явища чи проблеми».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Боронь ・ Квітень 2019
Карпінчук переконливо відновлює науковий «ландшафт», у якому працював Новицький. Продуманою і...
Інна Булкіна ・ Лютий 2018
До збірника історика літератури, дослідника Срібного віку, професора Єврейського університету в...

Розділи рецензій