Антоній Міроновіч, Валянцін Голубєв, Адам Перлаковський.... Białoruskie zeszyty historyczne. Tom 30

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
58 переглядів

Białystok: 2008.

Польський міждисциплінарний білорусознавчий піврічник «Białoruskie zeszyty historyczne», що його вже понад півтора десятки років випускають у Білостоку, українським гуманітарям поки що майже невідомий, і це прикро, хоча б уже тому, що статті, друковані на його сторінках доступними польською, білоруською та російською мовами, стосуються не лише білоруської, а й узагалі центрально-східноевропейської, а отже, й української історії.

У 30-му випуску український читач зверне увагу на статтю білостоцького історика Антонія Міроновіча «Політика Константинопольського патріярхату щодо Київської митрополії в 988–1686 роках», у якій коротко оглянуто семисотлітній період, впродовж якого Київська митрополія підпорядковувалася Вселенському патріярхатові в Константинополі. Погляд польського дослідника, не заплутаного в тутешні міжконфесійні суперечки, може бути зовсім не зайвим у з’ясуванні дражливих моментів церковної історії, як-от уведення московського митрополита в сан патріярха (1589) та підпорядкування йому Київської митрополії (1686).

Істориків селянства зацікавить оглядова стаття мінського дослідника Валянціна Голубєва «Сільська громада в польській історіографії». Адам Перлаковський із Кракова на прикладі перипетій навколо будівництва палацу Санґушків у Гродні досліджує труднощі, на які у провінційних містах Речі Посполитої наражалися такі будівельні почини шляхтичів: нерозвиненість інфраструктури, розкрадання будматеріялів тощо. Януш Чеховський зі Слупська досліджує ставлення національних меншин Віленщини до Польської держави в період так званої Серединної Литви (1920–1922) – тут видається перспективним порівняти формування лояльности до Другої Речі Посполитої серед мешканців Віленщини зі схожими процесами у Східній Галичині, які переважно мали протилежне спрямування). Статтю Андрея Вашкевіча із Гродна присвячено діяльності громадсько-політичних організацій «Білоруська християнська демократія» та «Білоруський інститут господарства й культури» на західнобілоруських землях у 1920–1930-х роках і їх роль у формуванні національної свідомости білорусів. Анатоль Трафімчик досліджує особливості пам’яті білорусів про Другу світову війну на прикладі мешканців села Великі Круговичі Берестейської области. Юрій Грибовський, розглядаючи історію формування й діяльности Новогрудського ескадрону Бариса Рагулі – збройного загону, створеного з санкції нацистів 1943 року, критикує поширений в історіографії міт про бойовий його характер і переконливо доводить, що йдеться про один із багатьох створених на окупованих територіях поліційних батальйонів. Майя Жентара з Кракова досліджує діяльність сучасних діячів білоруської культури (передусім учасників рок-гуртів), спрямовану на творення проєктів білоруської культури, альтернативних офіційному.

В розділі «Джерельні матеріяли» Антоній Міроновіч публікує «Реєстр греко-руських монастирів і церков, у різні часи ґвалтовно обернутих на унію» – перелік монастирів і церков Мстиславського воєводства, які перейшли з православ’я на унію до середини XVIII століття.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Сергій Гірік ・ Листопад 2016
Черговий том «Запісаў» є найбільшим за обсягом випуском альманаху в його історії, що сягає майже...
Богдан Завітій ・ Вересень 2016
В історії Білорусі «довге XIX століття» збігається з часовими рамками, що їх визначив британський...

Розділи рецензій