Алесандро Барікко. Без крові. Така історія

Жовтень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
122 переглядів

Переклад з італійської Р. Скакуна, Ю. Григоренко
Харків: Фоліо, 2011.

Вперше перекладеного в Україні Алесандро Барико хтось уже знає завдяки знятій за його книжкою популярній кінострічці «1900. Леґенда про піяніста» Джузепе Торнаторе. В Італії письменник Барико відомий також як музичний критик, ведучий і журналіст. На становлення стилю його письма вплинули дві його освіти – філософська та музична. Можна сказати, що знання «музичної грамоти» додає романам Барико мелодійности, легкости і ритму, а філософія – глибини і чіткости думки. Найпопулярнішим твором у невеликому його доробку є «Море-океан», якого через маленький обсяг часто називають повістю або навіть оповіданням. Утім, автор наполягає, що це роман, і сприймати його треба як епічний твір із широкою панорамою історій.

Події роману-повісті «Без крові» розгортаються в післявоєнній Італії. На одній фермі скоєно жорстоке вбивство – загинув власник ферми і його маленький син, але в погребі рятується від кривавої бійні донька. Щоправда, один із убивць знаходить її там, однак не в змозі вбити беззахисну дівчинку. Ніна присягається знайти і покарати злочинців. Поступово, одного за одним, вона їх знаходить, аж поки нарешті зустрічається віч-на-віч із тим, хто колись пожалів її.

Події «Такої історії» є радше декораціями, легко змінюваними й замінюваними, на тлі яких постають етичні й естетичні віяння в модерній Европі першої половини XX століття. Тут не зайвими будуть паралелі з філософськими міркуваннями Освальда Шпенґлєра, Хосе Ортеґи-і-Ґасета та інших мислителів, що спробували «вловити» зміни в людині та її оточенні, а також зрозуміти, що ми назавжди втратили.

Проза Барико може видатися жорстокою, цинічною і надто холодною. Письменник нібито навмисно провокує нас безжалісними сценами вбивств і розправ. Проте за цим «беземоційним» обличчям ховається вир почуттів, запитань і рефлексій, передусім, щодо людської природи. Напевно, це основний смисловий запит автора: як людині бути людиною в наш час? Як уберегти себе в світі жорстокости? На жаль, твердої відповіді не знайдемо ні в романах «Без крови» і «Така історія», ні в міні-романах «Шовк», «Море-океан», «Місто». Проте й читаємо ми такі романи не задля однозначних відповідей.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
Антропологічно і психологічно різні дівчата, із підробними документами – польки, що їдуть на...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
На відміну від інших домодерних суспільств, що зберігали пам’ять за моделлю «батьки – історія –...

Розділи рецензій