Тимофій Гаврилів, Оксана Забужко, Юрко Покальчук.... Березіль. 2005, № 10, № 11

Грудень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
97 переглядів

Із найцікавіших публікацій десятого «Березоля» вирізняється добірка нових віршів Тимофія Гавриліва «Життя». Ці декілька текстів набувають своєрідної майже епічно патосної суґестивности завдяки сумовитій ритмічній чи то притчеподібності, чи афористичності. У цьому ж числі завершується публікація журнальної версії нового роману Оксани Забужко.

Юрко Покальчук у рубриці «Про пережите» згадує своє перебування в Арґентині та Бразилії, оповідаючи про тамтешніх жінок, чоловіків, люмпенів, аристократів, наркотики й секс, – такий собі мюнгавзенівський авантюрний наратив. У розділі «Cпадщина» – невеличка розповідь про представника Празької школи української поезії Миколу Чирського, трохи його доволі традиційних урочисто-лицарсько-інтертекстуальних віршів і чергова порція листів Аркадія Казки до Масиля Мисика.

Ігор Бондар-Терещенко, дискутуючи з Ярославом Голобородьком про Андруховичеву збірку «Пісні для мертвого півня» (стаття «Мертві півні не піють»), кілька абзаців майже дослівно переносить зі свого концептуального тексту «Двотисячні як нульові» (публікувався в інтернеті, став другою частиною статті «Neoліт» у листопадовому «Кур’єрі Кривбасу»), завдяки чому той, нарешті, здобув відносну прив’язку до літературної конкретики. Євген Сверстюк в есеї «Помаранчева стрічка з написом “SOS”» подає своє бачення загроз, що постали перед українським суспільством після революції.

Найекзотичніша постать одинадцятого «Березоля» – Давендайн, англомовна канадська поетка-індіянка. Її тексти – статечні сповідальні верлібри з ненав’язливою етнографічно-соціяльною заанґажованістю: ця форма помітно поширена в англомовних постколоніяльних літературах.

Розпочинається публікація роману-памфлету Олега Чорногуза «Дари пігмеїв» із легко вгадуваними головними героями. Валентин Терлецький і Тетяна Тебешевська рецензують останній роман Степана Процюка «Тотем», Олександр Михед пише про роман «Пацики» Анатолія Дністрового, а Юлія Гончар аналізує збірку авторських казок Марини Павленко «Півтора бажання».

Не можна не відзначити й те, що в одинадцятому «Березолі» читач знайде несподівано велику кількість текстів із трагічним настроєм і тематикою. І то незрозуміло, з якої причини – хіба що на авторів і редакцію наганяє смуток передчуття зими?

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій