Тимофій Гаврилів, Оксана Забужко, Юрко Покальчук.... Березіль. 2005, № 10, № 11

Грудень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
128 переглядів

Із найцікавіших публікацій десятого «Березоля» вирізняється добірка нових віршів Тимофія Гавриліва «Життя». Ці декілька текстів набувають своєрідної майже епічно патосної суґестивности завдяки сумовитій ритмічній чи то притчеподібності, чи афористичності. У цьому ж числі завершується публікація журнальної версії нового роману Оксани Забужко.

Юрко Покальчук у рубриці «Про пережите» згадує своє перебування в Арґентині та Бразилії, оповідаючи про тамтешніх жінок, чоловіків, люмпенів, аристократів, наркотики й секс, – такий собі мюнгавзенівський авантюрний наратив. У розділі «Cпадщина» – невеличка розповідь про представника Празької школи української поезії Миколу Чирського, трохи його доволі традиційних урочисто-лицарсько-інтертекстуальних віршів і чергова порція листів Аркадія Казки до Масиля Мисика.

Ігор Бондар-Терещенко, дискутуючи з Ярославом Голобородьком про Андруховичеву збірку «Пісні для мертвого півня» (стаття «Мертві півні не піють»), кілька абзаців майже дослівно переносить зі свого концептуального тексту «Двотисячні як нульові» (публікувався в інтернеті, став другою частиною статті «Neoліт» у листопадовому «Кур’єрі Кривбасу»), завдяки чому той, нарешті, здобув відносну прив’язку до літературної конкретики. Євген Сверстюк в есеї «Помаранчева стрічка з написом “SOS”» подає своє бачення загроз, що постали перед українським суспільством після революції.

Найекзотичніша постать одинадцятого «Березоля» – Давендайн, англомовна канадська поетка-індіянка. Її тексти – статечні сповідальні верлібри з ненав’язливою етнографічно-соціяльною заанґажованістю: ця форма помітно поширена в англомовних постколоніяльних літературах.

Розпочинається публікація роману-памфлету Олега Чорногуза «Дари пігмеїв» із легко вгадуваними головними героями. Валентин Терлецький і Тетяна Тебешевська рецензують останній роман Степана Процюка «Тотем», Олександр Михед пише про роман «Пацики» Анатолія Дністрового, а Юлія Гончар аналізує збірку авторських казок Марини Павленко «Півтора бажання».

Не можна не відзначити й те, що в одинадцятому «Березолі» читач знайде несподівано велику кількість текстів із трагічним настроєм і тематикою. І то незрозуміло, з якої причини – хіба що на авторів і редакцію наганяє смуток передчуття зими?

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій