Роман Іваничук, Володимир Кашка, Василь Голобородько.... Березіль. 2004, № 1, 2

Березень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
64 переглядів

Добірку прози в січневому «Березолі» відкриває нова повість Романа Іваничука «Замок» – третя з нового циклу, до якого входять також раніше публіковані в часописі «Ґражда» й «Море». Володимир Кашка публікує шухлядні «Листи з-поза дзеркала». Поезію репрезентують схожі самі на себе Василь Голобородько та Олег Орач.

Та, либонь, справдешнім святом душі для читачів «Березолю» стане нагода побувати «В робітні молодого драматурга», де представлено рясний доробок Олени Савчук. Вступна стаття обережно застерігає, що теми, до яких звертається молода й наснажена фемінізмом авторка, «дещо нетрадиційні для української драматургії, донедавна – табуйовані». Навіть у вже гартованого писаннями «про это» читача вуха, чи що там іще, мають скрутитися в тоненьку рурочку від нагоди зазирнути у, скажімо, спільне ліжко персонажів її мініятюри «Адам, Єва і хтось третій», де чоловік Шура («чиї мрії щасливо втілюються») виявляється однокласницею своєї («здатної на все») коханки Тетяни, а його дружина Кіра (яка «на власній шкірі знає, що то є соціяльна упередженість») – Тетяниним-таки вчителем хімії. Адже елементарний несмак іще ніколи не виправдовував хай там якого сміливого експерименту.

Вміщуючи в рубриці «Спадщина» тексти Ґео Шкурупія та Григора Мацерука, редакція, очевидячки, покладала собі за благородну мету ознайомити читачів із доробком малознаних письменників. Але, принаймні у випадку Шкурупія, їй це не вдалося: вміщені тут двійко сливе хрестоматійних текстів із циклу «Море», принаймні один із яких неуникно присутнив у всіх скупих посмертних публікаціях цього неординарного поета в Україні й поза її межами, навряд чи гідно репрезентують його творчість.

Степан Процюк уперто лупає заповідану класиком скалу, а що скалки вельми рясні, то й не диво натрапляти їх у «Березолі» (й не тільки) майже щономера. Січневі «Алюзії та ілюзії» письменника вкотре зачіпають болісну для нього тему: «Як багато у національному “суч. літ. процесі” залежить від приязних особистих стосунків з деякими потрібними людьми, від “зіпсованого” телефону, коштів і становища окремих осіб, причетних до “суч. процесу”...». Не менш інтенсивно працює кайлом і Володимир Базилевський, котрому, на відміну від Процюка, таки бракне власних думок для «Імпресій та медитацій», тож він узявся підгодовувати свого Пегаса сіном із чужих стаєнь. Читайте і насолоджуйтеся: великий Ґете у конспектах маленького Базилевського. Слід гадати, наступною буде черга студентських лекційних зошитів. Аякже, як мовляв колись О’Вишня, «на хазяйстві все знадобиться».

Наприкінці числа Юля Гушул рецензує збірку оповідань Сергія Жадана «Біґ Мак», а Дмитро Щепій – книжку поезій Федора Степанова «Нетрі».

 

Замалим не половину другого цьогорічного числа «Березолю» відведено під біографічний роман-есей Валентина Чемериса «Гетьман Дорошенко, або Вольному – неволя». Це витвір жанру, розквіт якого в українській белетристриці припав на 70–80-ті роки проминулого століття: романтичний ореол довкола персонажа, бароковий псевдоісторіософський дискурс, перемежаний сентиментальними ліричними відступами, – одним словом, читво для справжніх поцінувачів. Мабуть, задля контрасту редакція вмістила поруч «Інтимні оповідки» Ольги Деркачової, супроводжені вступним словом Євгена Барана. Тут усе коїться по-немудрящому апатично: «Прутень виявився набагато більшим, ніж я уявляла, а сперма слизькою і солоною». Належало би привітати авторку з цим епохальним відкриттям, от тільки нащо вона приплела сюди літературу? А коли вже конче хочеться обскакати Оксану Забужко, незле попередньо повчитися в неї якщо не стилю, то бодай правильної синтакси, здобривши науку Генрі Мілером чи, на край-біду, де Садом. Інакше-бо скоро навіть Ніла Зборовська відпочиватиме зі своїм психоаналізом коло нашого зубожілого літпроцесу, не те що всілякі неофіти від деконструкції. Яка там opera aperta, панове, – заперта наглухо вона у своєму невігластві, й ще не скоро відкриється, так що вшивайтеся у пошуках здобичі куди-інде...

Крім того, часопис уміщує фраґменти зі щоденника Івана Гнатюка за 2003 рік. Автор невтішно розмірковує про політичні перверзії, що спіткали українську ідею, про цензуру, про Шевченківську премію, згадує давні справи, або й просто пише про свої творчі (а подекуди й не надто) будні.

Поетичний розділ числа тішить око значно розмаїтішою палітрою барв. Костянтин Москалець подає добірку віршів різних літ, Людмила Таран оповідає «Історії», а Сергій Жадан пропонує свої переклади із сучасної білоруської поезії.

У розділі критики – те ж розмаїття імен і дискурсів. Володимир Базилевський займається реабілітацією доробку Андрія Малишка, попутньо обдаровуючи читачів одкровеннями, нібито поет сприяв дисидентським настроям, і взагалі був страшенно непокірним, а от численні сталінські премії отримував попросту за «красивые глазки». Володимир Жила рецензує двотомовик епістолярної спадщини Івана Багряного. Роман Скиба, почавши своє відчитування нового роману Юрія Андруховича «Дванадцять обручів» із «наїзду», завершити воліє солодкоголосим славослів’ям. Андрій Кокотюха, натомість, каменя на камені не залишає від роману Сергія Батурина «Охоронець».

С.С.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій