Аркадій Любченко, Анатолій Перерва, Ірина Мироненко, Ольга Тільна, Марія Цуканова, Адам Гльобус, Максим Стріха, Іван Саратов, Борис Степанишин, Лесь Герасимчук, Лідія Рибенко, Наталя Лощинська, Ігор Бондар-Терещенко, Степан Пушик, Віктор Соколов, Борис Чіп, Людмила Калиновська, Володимир Родіонов, Євген Марчук, Василь Лизанчук, Микола Малахута, Андрій Кокотюха, Наталка Матюх, Микола Шатилов, Олександр Корж, Софія Майданська, Євген Федоренко, Анатолій Стародуб. Березіль. 1998, ч.1–6

Травень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
131 переглядів

Протягом першого півріччя «Березіль» далі друкував щоденники Аркадія Любченка, – либонь, найцікавіший матеріал поточних чисел. У першому-другому номері вміщено також гарні вірші Анатолія Перерви, Ірини Мироненко та дебютантки Ольги Тільної, добірку новел Марії Цуканової та оповідання Адама Гльобуса в перекладі з білоруської і з післямовою Максима Стріхи. Любителі краєзнавства з цікавістю прочитають розвідку Івана Саратова «З історії харківських гербів», а любителі патріотичної публіцистики – бойову статтю Бориса Степанишина про Лесю Українку, через непорозуміння, певно, вміщену в рубриці «Критика». З цікавим аналітичним оглядом «Каталог як дзеркало нашого мистецтвознавства» виступає (жаль, що не в «Критиці») Лесь Герасимчук.

У числі за березень-квітень заслуговують на увагу, властиво, лише три матеріали – «фантастична» (нібито) повість Лідії Рибенко «Бо ти – людина», невелика розвідка Наталі Лощинської «“Червоний шлях” і неокласики» та дотепна рецензія Ігоря Бондаря-Терещенка на поетичну збірку одного дебютанта, оснащену відразу трьома «авторитетними» й однаково курйозними передмовами. Решта текстів особливою виразністю не відзначається. Окреслити їх можна хіба що жанрово: «середньоспілчанська» поезія Степана Пушика, Віктора Соколова, Бориса Чіпа, Людмили Калиновської та Володимира Родіонова, тривіальні розмірковування на тему «що робити?» одного з нинішніх кандидатів у президенти Євгена Марчука, ще тривіальніші (зате куди бойовитіші) розмірковування Василя Лизанчука про потребу захисту української мови та підступи клятих антидержавників, і нарешті таке собі «есе» Миколи Малахути про поета Шевченка (Михайла) під промовистою назвою «Як треба вміти ходити за плугом».

П’яте-шосте число справляє дещо краще враження: поряд із кримінальною повістю Андрія Кокотюхи «Останній раз», яку цікаво читати, навіть попри дерев’яний стиль автора, тут уміщено непогані віршовані тексти Наталки Матюх, Миколи Шатилова та Олександра Коржа, цікаве інтерв’ю з Софією Майданською, невелику розвідку Євгена Федоренка «Михайло Коцюбинський та Максим Горький» і справді актуальний, спертий на факти, публіцистичний виступ Анатолія Стародуба «Театр, який непотрібен». Рецензії Світлани Антонишин, Дмитра Нитченка та Олександри Ковальової на нові книжки Романа Кухарука, Дмитра Павличка й Лідії Доценко належать радше до жанру дружніх відгуків, проте добре, що хоч якісь рецензії в наших часописах усе ще з’являються.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Лютий 2018
Беззаперечним центральним матеріялом випуску є фраґмент книжки спогадів письменника, критика,...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій