Маріанна Кіяновська. Бабин Яр. Голосами

Серпень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
101 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2017.

ХХ століття. Київ. Протягом Другої cвітової війни в урочищі Бабин Яр було знищено близько 100 тисяч осіб, із них – 65–70 тисяч євреїв. Це якщо вірити офіційним даним, але чи завжди живі рахують мертвих?

Після масових розстрілів у Бабиному Яру, блукань і повернень, спустошень і по-стусівськи самособоюнаповнень залишається пам’ять, що звертається до нас голосами. Особливість книжки Маріанни Кіяновської – у ротації її ліричних героїв: усі вони мають імена (Шмулік, Роза, Яша, Іцхак…), усі доповнюють і продовжують один одного родинними зв’язками (дитина, мати, батько, дід), усі відтворюють один одного по крові:

тож ми ідемо маргарита ми

казали взяти золото усюди

говорю маргариті обійми

сашуню на прощання нас не буде.

Усе, що робить нас людьми, перебуває у позачассі. Це – здатність серця до співчуття, здатність розуму до перетворення «своїх» і «чужих» у «наших». Кіяновська проживає останні миті з кожним приреченим, із кожним із них прямує до Голготи ХХ століття – Бабиного Яру:

з морозу роза увійде ясна

цілую розу обіймаю розу

не в’яне роза в пам’яті весна.

Голгота ХХ століття, як і попередня, має свідків злочину. Тільки в цій другій свідками є самі жертви репресій. Однак для них усвідомлення власного знищення – це наближення до Бога: ось за мить вони зустрінуть Друга, страхи їхні щезнуть, серця наповняться любов’ю. А любов – то гомерична сила, здатна єднати живих і мертвих, доказом чого і є поетична збірка «Бабин Яр. Голосами»:

а вони мені пошепки: не плач гершеле

місце де лежала маца

як сонце і місяць.

Осінні дерева пошепки переповідають вітрам століть жахливу історію свого ґрунту. Ворон кряче, ніби священик відспівує кожного: Шмуліка, Розу, Яшу, Іцхака. Десь за обрієм вчуваються голоси, що їх почула й записала Кіяновська. І несуттєво, якою мовою говорять ті голоси, яка в них віра і національність. Важливо, що це – люди. Збірка поезій «Бабин Яр. Голосами» – це радість болю бути почутим.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...
Інна Булкіна ・ Квітень 2017
Сергій Жадан завжди тяжів до віршованого епосу, до створення «хроніки», розлогої історії про великі...

Розділи рецензій