Вальтер Скотт. Айвенго

Вересень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1188 переглядів

Тернопіль: Навчальна книга – Богдан;
Київ: Веселка, 2005.

Коштовний дарунок зробив читачеві через десять років після своєї смерти Юрій Лісняк, чиє ім’я в історії українського перекладу стоїть поруч з іменами Миколи Лукаша, Григорія Кочура, Сидора Сакидона, Дмитра Паламарчука, Євгена Поповича. Визнаний майстер, у чиєму перекладацькому доробку – «Сон літньої ночі» Шекспіра, проза Бальзака і Дикенса, Мелвіла і Франса, Чапка і Брехта, Олдинґтона і Ґолдинґа, завершив свій творчий шлях романтичною історією кохання звитяжного лицаря Вілфреда Айвенга і чарівної леді Ровени, що її оповів майже два століття тому член британського Товариства антикваріїв Лоренс Темплтон, а видав, на втіху тодішнього та майбутнього читацтва, сер Волтер Скот.

Лісняків «Айвенго» не потребує компліментів: самé перекладачеве ім’я є випробуваним знаком якости. Те, що для іншого перекладача вважалося б здобутком, тут – норма. Тим-то це – не просто перший повний переклад роману нашою мовою, а найкращий з усіх дотеперішніх українських перекладів Волтера Скота. Він цілком гідний слави найпопулярнішого дітища Еботсфордського чарівника і перевершує свого головного конкурента – старий російський переклад Єлізавєти Бєкетової, за яким знають «Айвенго» більшість наших читачів. Переклад Лісняка літературно довершеніший, мовно багатший і уважніший до фактури ориґіналу, ніж сумлінна, але не блискуча праця бабці Алєксандра Блока. Незвичним у ньому є використання (досить помірне) книжної лексики (на кшталт «жанр», «цикл», «алегорія»), якої уникає Скот; проте це можна розглядати як своєрідний засіб маркування оповідачевої мови на противагу мові персонажів (в ориґіналі цю функцію виконує підкреслено умовна і тому майже неперекладна архаїзація останньої). Тож можемо тільки радіти за тих українських дітей (і не лише дітей), які відкриватимуть для себе волтер-скотівську казку старої доброї Англії в такому перекладі. Наш Айвенго – перефразовуючи молодого Рильського (вірш «Коріння дуб розкинув узловате…») – поїхав правильним шляхом.

Юрій Лісняк не завершив своєї останньої праці – за нього це зробили вдова, Галина Лозинська, і Максим Стріха (який переклав вірші). На жаль, переклад п. Лозинської зроблено не з ориґіналу, а з перекладу Бєкетової (хоча в книжці цього не зазначено), зі збереженням його вад; цю частину роману згодом слід перекласти наново.

Видавниче редаґування перекладу могло би бути сумліннішим (дарма що одним із редакторів зазначено такого досвідченого тлумача, як Петро Таращук). Працю трьох перекладачів як слід не зуніфіковано, тож, приміром, Лісняків блазень Вамба – «син Недотепи, сина Розтелепи», під кінець роману постає вже як «син Пришелепуватого». Із правописом запозиченої лексики – різнобій. Хай перекладач не встиг зуніфікувати передачу норманських імен (у Скота вони, на відміну від прізвищ, завжди занглізовані, натомість у Лісняка зустрічаємо й англійські, і французькі форми: Бріан, а не Браян, – але Реджинальд замість Режиналь), – та чому редактори спрощують подвоєння приголосних і вживають літеру ґ так непослідовно, що іноді те саме слово в них пишеться по-різному? Либонь, тому ж, чому жоден із них, навіть п. Таращук, не звернув увагу на те, що у виданні залишилися неперекладеними більшість Скотових приміток, що є таким самим невіддільним складником роману, як Міцкевічеві примітки до «Кримських сонетів» чи Пушкінові – до «Полтави». Тому ж, чому й авторове ім’я на титульному аркуші книжки написано англійською мовою з двома помилками...

Переклад з’явився в бібліотеці світової літератури для дітей «Світовит», що її спільно видають «Веселка» та «Навчальна книга – Богдан». За три роки із запланованих ста томів вийшло три десятки – від античних мітів і Гомера до Купера та Жуля Верна, здебільшого в якісних перекладах (Бориса Тена, Дмитра Паламарчука, Ілька Корунця, Володимира Митрофанова та інших). Лісняків «Айвенго» – окраса цієї серії.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Жовтень 2018
Текст, що складається з дев’ятнадцяти розділів, які обігають східногалицьку ойкумену від Тарнова до...
Вадим Мірошниченко ・ Жовтень 2018
Про постать Бароуза написано безліч статтей і досліджень, іще за життя він став культовою...

Розділи рецензій