Ієремія Айзеншток. Автобіографія. Вибрані листи (1910-і – 1920-і роки)

Вересень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
52 переглядів

Київ: Критика, 2003.

Наукова й організаційна діяльність відомого історика літератури Ієремії Айзенштока (1900–1980) залишила помітний слід в історії українського академічного літературознавства XX століття. З його ім’ям пов’язано переосмислення феномена «котляревщини» в українському письменстві 1800-х – 1830-х років, нове прочитання спадщини українських письменників-класиків кінця XVIII – першої половини XIX століття (Котляревського, Гулака-Артемовського, Квітки) й становлення шевченкознавства як самостійної дисципліни у 1920-х роках, що увінчалося створенням 1926 року за дієвої участи Айзенштока Інституту Тараса Шевченка в Харкові (тепер Інститут літератури ім. Шевченка НАН України).

Книжка, яку підготував Степан Захаркін, є першою спробою дати цілісне й по змозі репрезентативне уявлення про життєвий і творчий шлях науковця. Основу видання складає публікація автобіографії, яку Айзеншток написав в останні роки життя. Ту її частину, яка стосується харківського періоду біографії літературознавця (1904–1934), істотно доповнює невелика добірка листів (1919–1926) до київських колеґ – Павла Зайцева, Миколи Зерова та Михайла Могилянського. У додатку вміщено листи від російських кореспондентів (Міхаіла Алєксєєва, М. Ґорького, Ніколая Лєрнера та Бориса Модзалевського) з оцінками першого повного видання щоденника Шевченка за редакцією Айзенштока (1925).

Книжку супроводжено скрупульозними, написаними на основі ґрунтовних архівних і бібліографічних розшуків коментарями, які за обсягом втричі перевищують публіковані матеріяли й істотно доповнюють, доказово пояснюють і прояснюють тексти Айзенштока та їхні синхронні й діяхронні контексти.

Виданням автобіографії та листів Айзенштока «Критика» започатковує нову серію «Відкритий архів», мета якої – поповнювати джерельну базу українських гуманітарних наук, передовсім літературознавства, матеріялами нового часу. Видання серії виходитимуть у кількох підсеріях: «Нове українське письменство», «Історико-філологічна спадщина», «Матеріяли з історії української культури» (до якої належить і ця книжка), «Бібліографічні студії».

У нас забули про десятки талановитих письменників, забули так старанно, що для воскресіння їх потрібні справжні археологічні розкопи... <...> На всіх цих письменниках поставлено штампи, етикетку, і вони так і опинились кожний на своїй поличці. У нас надто передчасно взялися до синтези, не тільки не проробивши потрібної аналізи, а й взагалі ні трохи не підготувавшись до неї. А тим часом написи на етикетках, за словами О. Білецького, постиралися від часу, та й самі етикетки ледве висять: час одклеїти їх і передати на схованку бібліографам.

Ієремія Айзеншток, «Котляревщина» (1928)

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Боронь ・ Квітень 2019
Карпінчук переконливо відновлює науковий «ландшафт», у якому працював Новицький. Продуманою і...
Інна Булкіна ・ Лютий 2018
До збірника історика літератури, дослідника Срібного віку, професора Єврейського університету в...

Розділи рецензій