Єжи Ґєдройць. Автобіографія у чотири руки

Лютий 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
310 переглядів

Упорядкування та післямова Кшиштофа Пом’яна. Переклад з польської Лесі Лисенко
Київ: Дух і Літера, 2015.

Книжка видатного польського інтелектуала не є автобіографією у звичному розумінні, про що свідчать «чотири руки» у назві. Це «звукозапис пам’яті», опрацьовані матеріяли багатогодинних розмов Кшиштофа Пом’яна з Єжи Ґедройцем протягом 1990–1994 років. Упорядник разом із автором прагне передати його думки, погляди, відтворити картину світу польського діяча ХХ століття, для якого ці спогади стали формою відкритого звіту перед суспільством про свою діяльність. У вступному слові до книжки Ґедройць зазначив: «Це сухий рапорт, а не спроба щось пояснити чи виправдати».

Перший розділ книжки «У незалежній Польщі» містить подробиці про домашню атмосферу в родині. Зокрема, в дитячі роки Єжи переважно спілкувався з мамою, а від батька успадкував громадську жилку, з молодшими братами стосунки склалися по-різному; він ненавидів уроки музики, але захоплювався читанням. Спогади про революційні події 1916–1918 років у Росії подають особисті переживання юнака і живе свідчення учасника подій, для якого запах пороху з гільз нагадує карамельки, а більшовицька війна позначена спомином про те, коли він почав курити.

Своє зацікавлення російською літературою, ставлення до російської мови Ґедройць пояснює з позицій захисту польської ідентичности від русифікації. Незалежність поглядів, критичне ставлення до «пророків», бунтівний характер формувалися в шкільні роки, гуманітарні зацікавлення підтримували викладачі історії, латини, літератури та співучні. Саме через дух спротиву і вплив особистости отця Жевуського Ґедройць звернувся в університеті до вивчення української історії та літератури. Згадуючи релігійні традиції в родині, Ґедройць зауважує, що він рано збайдужів до метафізичних питань, у гімназії бунтував проти примусу ходити до сповіді; хоча разом з тим згодом мав намір вступити до монастиря і час від часу потребував містичного, езотеричного досвіду.

Журналістика, громадська та політична робота, служба в державних органах, відносини Польщі із сусідніми країнами, пошуки спільної мови з усіма національностями, численні контакти з діячами Польщі та міжнародних організацій — все це цікавило Єжи Ґедройця від середини 1920-х років. У своїй діяльності він поєднував особисті зв’язки і схильність допомагати людям без жодного власного інтересу; революційність — із прихильністю до закону; мав найголовнішу рису успішного політика — вміння поводитися з людьми.

Частину розділів книжки («Війна», «Еміграція») присвячено політичним подіям 1940‑х років, зустрічам під час війни та стосункам в еміґрації; окремо подано нариси про військових і політичних діячів, літераторів, які відіграли важливу роль у діяльності Ґедройця як засновника Літературного інституту та видавця часописів «Культура», «Історичні зошити», впливали на становлення його поглядів. Важливими умовами своєї успішної діяльности Ґедройць уважав талант обирати теми та людей, лояльність і… щасливий випадок, а його теза «потрібно вміти зберігати принципи і змінювати погляди» є актуальною не лише в політиці.

У «Післямові» упорядник книжки Кшиштоф Пом’ян подає огляд публікацій про Ґедройця в художніх творах та дослідженнях ХХ століття, оповідає про поштовх до спогадів від отця Зенона Модзелєвського та особливості упорядкування тексту.

У розділах «Документи», «Додатки, спростування, відповіді» вміщено деякі матеріяли з часопису «Культура», фотографії різних років, відгуки на рецензії та уточнення, коментарі до перших варіянтів книжки, а також текст інтерв’ю Єжи Ґедройця 1992 року про актуальні політичні проблеми Польщі.

На схилі літ Ґедройць скаже про себе: «Усе, що я зробив, я зробив коштом особистого життя, якого в мене немає. Однак, гадаю, інакше жити я не зміг би».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
Антропологічно і психологічно різні дівчата, із підробними документами – польки, що їдуть на...
Юлія Стахівська ・ Квітень 2018
«Осляче поріддя» – це прізвисько героїні, що його їй дала мати, досить ексцентрична жінка, яка «...

Розділи рецензій