Антон Морговський. Аве, Маріє, аве

Вересень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
96 переглядів

Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002.

У передмові Степан Процюк не шкодує епітетів, що їх можна застосувати до цього твору: надривний, іронічний, нервовий, фізіологічний, мізантропійний, женофобський (втім, женофобського патосу, на думку передмовця, тут не більше, ніж мужефобського у феміністичній прозі, – протистояння статей? закон літературної рівноваги?), психологічно-еротичний (чи то антиеротичний – агонія еросу, «безжально і без прикрас виписана фізіологія чоловічої поразки»), фройдистський, зрештою, екзистенційний. Але, вважає він, найголовнішою рисою прози Антона Морговського є її читабельність – хоча й далека від лубкового легкопису та кічу.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Березень 2019
Підзаголовок книжки українського автора, перу якого належать понад тридцять книжок, не обманює:...
Олег Коцарев ・ Квітень 2018
Уже оформлення книжки є деконструкцією «старого стилю», коли текст супроводжують практично дослівні...

Розділи рецензій