Георгій Папакін. Архів Скоропадських: Фамільні архіви української еліти другої половини XVII–XX ст. та архівна спадщина роду Скоропадських

Листопад 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
111 переглядів

Київ: 2004.

Хоча об’єктом спеціяльної уваги київського архівіста Георгія Папакіна стала архівна спадщина роду Скоропадських, в поле зору автора потрапив значно ширший історичний та архівознавчий феномен – фамільні архіви українських старшинських і дворянських родів. Унаслідок цього перші розділи монографії можна вважати добрим вступом до подальшого дослідження цієї теми. Звертаючися до доробку українських дослідників старшинської генеалогії другої половини ХІХ століття (насамперед Олександра Лазаревського та Вадима Модзалевського), автор не лише намагається з’ясувати обсяги, склад і долю документів, що накопичилися у фамільних архівах, але й висвітлює їх суспільну функцію – юридичну, соціяльно-економічну й, не останньою чергою, функцію збереження історичних традицій та формування новочасної української національної свідомости. Оскільки ж заможний і впливовий рід Скоропадських відіграв чималу роль в історії України нової та новітньої доби, дослідження пов’язаних із ним архівалій має також істотне значення для висвітлення деяких сюжетів політичної історії. Тому, хоча це й не є головною метою монографії, автор подає чимало інформації про політичну, економічну, доброчинну та культурну діяльність представників різних поколінь Скоропадських. Проте внаслідок тих самих політичних подій архів роду Скоропадських розпорошено по світу, і хоча значну частину документів тепер зосереджено в українських сховищах, однак автор змушений здійснювати певну реконструкцію на підставі збережених відомостей, тому інколи можна говорити лише про «віртуальний» архів, а деякі моменти з біографій окремих представників роду так і залишаться у сфері компетенції гіпотез. Очевидно, що в найповнішому обсязі збереглися документи, пов’язані з діяльністю гетьмана Павла Скоропадського (1873–1945), яким присвячено розлогий завершальний розділ монографії. Однак слід зауважити, що саме в цьому розділі книжки, з різних причин, автор найбільше вдається до панегіричного тону, що його в інших розділах врівноважує історико-критичний підхід. У додатках уміщено генеалогічну інформацію про Скоропадських, а також цінні вказівки до реконструкції фамільних архівів інших українських родів, із посиланням на архівні фонди та попередні архівознавчі дослідження.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій