Наталя Сліж, Алег Ліцкевіч.... ARCHE. Гарадзенскі міленіум

Вересень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
325 переглядів

2014, № 11

Число зосереджено на феномені Гродна — чи не найважливішого білоруського міста з погляду архітектури та історичної пам’яті. Як зазначає в передмові Наталя Сліж, детальне вивчення окремого реґіону дає можливість виявити і локальні тенденції, і особливості перебігу глобальних історичних процесів у ньому. Тому завдання числа — оприявнити історичні макропроцеси на тлі міста і розгорнути невідомі сторінки його життя, зокрема з досі не розкритих архівів.

Важливою для розуміння специфіки міста є стаття Алега Ліцкевіча «Гродно та Городняцький реґіон у другій половині XIII — XIV столітті». Автор досліджує комунікації на прилеглій до міста території. Через Гродно пролягали маґістральні шляхи, що поєднували ключові центри Великого князівства Литовського (ВКЛ). Особливо цьому сприяло будівництво кам’яних доріг і мостів у XIV столітті. Мережа комунікацій Гродна з іншими містами визначала його місце на геополітичній та урбанізаційній мапі. Ліцкевіч ретельно класифікує і аналізує шляхи від/до Гродна, реконструюючи образ міста як динамічного, «бурхливого» середовища за мірками того часу. Попри це дослідник зауважує, що потенціял реалізації археологічних методів у реконструкції міста використано не повністю.

Російський історик Сєрґей Полєхов у статті «Не тільки Гродненська унія» аналізує укладену 15 жовтня 1432 року чергову польсько-литовську угоду, що суттєво ущемлювала в правах ВКЛ. Ідея публікації — висвітлити деталі політичної ситуації напередодні угоди і простежити, як вона вплинула на ідентичність міста. Продовжує тему стаття Людмили Іванової про земські суди у Гродні кінця XVI століття. Дослідження показують, що земський суд у місті «у складі двох суддів і писаря, які працювали протягом 1555–1564 років, був незалежний від повітової адміністрації та єдиний для всієї шляхти». Авторка наводить як приклад декілька показових справ із Гродненського суду. Своєрідним доповненням цієї розвідки є стаття Наталлі Сліж про злочинців та крадіжки у Гродні в XVII столітті.

Усі статті числа передають спроби охопити ключові віхи в історії міста, від Середньовіччя до радянського періоду. Варто звернути увагу на статтю Андрея Вашкевіча й Таццяни Казак «Листи з міста, якого немає». Із погляду змалювання настрою та атмосфери це, напевно, найсильніша публікація збірника. Краєзнавці складають образ міста з листів і мемуарів відомих людей, які пишуть не так про реальне місто, як про його пам’ять, що її повсякчас «витирала» радянська влада чи інші зовнішні впливи. Авторам важливо розповісти людські історії в місті: «Обираю доріжку з вокзалу і, гойдаючись на надутих колесах, виїжджаю вулицею Ожешко. Під номером 17 стоїть Елізин дім. Справа та зліва блимають характерні будинки» (з листа Юзефа Мацуєвіча). Саме з таких повсякденних деталей і вимальовується живе місто, що його, можливо, люди цінують більше, аніж завмерле в датах і фактах.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Інна Булкіна ・ Червень 2017
З одного боку, відлига і так звана «культурна дипломатія», що її західні попередники авторів книжки...
Ростислав Загорулько ・ Березень 2017
Число присвячено проблемі тероризму. Його причини, витоки та прояви розглянуто у вступній...

Розділи рецензій