Юрій Бохан, Алєг Дзярновіч, Альвідас Нікжантайтіс.... ARCHE

Лютий 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
144 переглядів

2010, № 10. Грунвальд: 1410–2010

Спільне білорусько-литовське число часопису, видане з нагоди ювілею Ґрюнвальдської битви, відкривається розповіддю Юрія Бохана про перші два десятиліття проникнення католицьких місіонерів і німецьких лицарів до південно-східної Балтії. Йдеться, зокрема, про перший хрестовий похід до Лівонії (1200), заснування там чернечо-лицарського Ордену мечоносців зі статутом тамплієрів (1203) та його перше зіткнення із Полоцьким князівством (1203).

Алєг Дзярновіч аналізує формування католицькими богословами трьох основних цілей балтійських хрестових походів: примусове навернення на християнство естів, земгалів, куршів, латгалів, литовців і лівів («хрещення або смерть»), «праведна війна» проти «схизматиків»-русинів і відпущення гріхів лицарям-пілігримам. Альвідас Нікжантайтіс наголошує на матеріяльних мотивах наїздів хрестоносців: захоплення земель, пограбування місцевих мешканців і здобуття полонених задля подальшого викупу, – хоч і визнає, що для лицарів хрестові походи були ще і своєрідним спортом. На ці розваги, пише Лєанід Лавреш, французькі та англійські аристократи не шкодували грошей, а дорожні витрати їм покривав Орден. Серед тих, хто, отримавши королівську ліцензію на участь у війні, у білих плащах із червоними хрестами вирушали з південно-західного узбережжя Північного моря до південно-східних берегів Балтики, були і прототипи героїв шекспірівських трагедій: Генрих Ланкастер (граф Дербі – майбутній король Генрих IV), сер Генрі Персі на прізвисько «Гарі Готспур – Гаряча Острога» і Джон Бофорт (граф Сомерсет).

Тевтонський орден, Королівство Польське та Велике князівство Литовське не раз воювали і не раз укладали мирні угоди (тексти таких договорів 1367–1398 років публікує та коментує Алєг Ліцкевіч), але економічна та політична експансія Ордену врешті-решт призвела до «Magnum Bellum» – Великої війни 1409–1411 років. Її центральною подією стала перемога литовсько-русько-польської армії над військом хрестоносців опівдні 15 липня 1410 року на полі у трикутнику між Таненберґом/Стемборком, Ґрюнфельдом/Ґрюнвальдом і Лодвіговом/Людвіґсдорфом у Прусії. Джерела для дослідження тих подій аналізує Руслан Гагуа, а перебіг самої битви, зокрема роль у ній князя Вітовта, литовців і татар, – Едвардас Гудавічус, Сквен Екдаль і Кястутіс Гудмантас.

Формування образу Ґрюнвальдської битви в історичній пам’яті німців, поляків, литовців і білорусів досліджують Альвідас Нікжантайтіс і Кястутіс Гудмантас. Рамвідас Петровскас та Алег Дзярновіч аналізують використання теми Ґрюнвальда совєтською пропаґандою – від гасла спільної боротьби слов’янських і балтійських народів проти німецької аґресії й аж до ідеї вирішальної ролі «російських» (себто смоленських) полків у спільній перемозі над «псами-рицарями». Нарешті, Свен Екдаль порівнює уявлення різних націй про поле Ґрюнвальдської битви як місце пам’яті й розглядає відображення їх у пам’ятниках і меморіяльних практиках XX століття.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій