Зянонас Норкус, Альфредас Бумблаускас, Зиґмантас Кявпа.... ARCHE

Березень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
122 переглядів

2011, № 11 (110). Беларускі гуманітарны агляд

Чергове число білоруського журналу відкриває стаття Андрея Динька «Все геніяльне просто: мовчазні протести літа-2011». Мешканці деяких білоруських міст учинили замах на владу: за попередньою змовою щосереди між 19:00 та 19:30 збиралися у середмісті й мовчки аплодували. Без дозволу Лукашенка. Роздратована несанкціонованими оплесками влада заходилася щосили потверджувати доцільність таких вуличних протестів: хапала учасників і карала їх штрафами або й кількома добами ув’язнення.

Історик Зянонас Норкус оцінює Велике князівство Литовське часів Вітовта за критеріями сучасної імперіології й наголошує, що воно наближається до ідеального типу «первісної імперії». Принагідно він зважує намагання декого з теперішніх дослідників зреабілітувати Імперію, зокрема згадуючи американського економіста Дипака Лала, для якого найбільшим злочинцем XX століття є Вудро Вілсон: той проголосив право націй на самовизначення, після чого европейські національні рухи зруйнували Австро-Угорську, Російську та Османську імперії. Альфредас Бумблаускас міркує про стосунки Великого князівства Литовського із візантійською та західною латинською цивілізаціями: вступивши у «цивілізаційну» стадію розвитку у третьому, останньому ешелоні европейських країн, ВКЛ мусило здійснити культурний стрибок, і своєрідною «дипломною роботою з европеїзації» стали для нього Литовські статути. Зиґмантас Кявпа розглядає часи занепаду ВКЛ: почавши як рівноправний член міждержавної унії зі своїми кордонами, скарбницею, військом та урядом, воно неухильно рухалося через децентралізацію суверенности до дезорганізації громадського та політичного життя.

Сяргей Санько пропонує «Епонімічну версію походження назви Литва у світлі білоруських рефлексів індоевропейського близнюкового міту». Він зіставляє пруський, балтський, давньогрецький і давньоримський міти про братів – засновників держави, в якій одному близнюкові належала світська та військова влада, другому – сакральна.

Алєсь Смалянчук у статті «Проблеми сучасного білоруського історієписання та колективна ідентичність» простежує становлення образу ворога у білоруській історіографії. Кастусь Каліновський убачав ворогів у «москалях» і «панах», цей образ підхопили народники («два лиха») та Митрофан Довнар-Запольський («двоголовий ворог»). Але мало хто з білоруських інтелектуалів переймався відповідальністю білорусів за свою історичну долю – приміром, «самопольщенням» білоруської шляхти, участю білоруських учителів у русифікації чи байдужістю більшости білорусів до своєї державности.

Раман Павловіч публікує працю нещодавно померлого білоруського історика Сігізмунда Барадзіна «До питання про реформу середньої освіти на прикладі дисципліни “Всесвітня історія. Історія Білорусі”». Уладзімер Ляховські та Андрей Чарнякевіч оприлюднюють і коментують свідчення міністра уряду БНР Кузьми Цярещенка «Моя участь у білоруському русі». Часопис друкує також фраґменти доповіді заступника міністра закордонних справ БСРР Аляксандра Бурбіса «Білорусь та її економічне становище», підготовленої 1920 року для переговорів у Ризі між Польщею та радянською Росією про мир і поділ Білорусі та України.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій