Аляксей Лятовскі, Альона Арцьоменка, Вадзім Биліна та ін. ARCHE. 2015, № 4. Нераўнапраўнае партнёрства: дзяржава і грамадзянская супольнасць пры кансалідаваным аўтарытарызме

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
131 переглядів

318 ст.

Число присвячено розмаїтим вимірам солідарности: від ґендерних проблем до субкультури футбольних фанатів. Видання пропонує подивитися на феномен білоруського суспільства з несподіваних ракурсів, зважаючи на його складну політичну основу та динаміку. Різні соціяльні групи формують унікальний клімат у країні, пропонуючи альтернативну реальність, часто якісно відмінну від стереотипного образу Білорусі.

Аляксей Лятовскі відкриває розділ «Інституційний контекст», аналізуючи реакцію білоруської спільноти на події 2013–2014 років в Україні. Революційні процеси цього часу стали лакмусом демократичних процесів у Білорусі, які фактично перебувають в незмінному стані. Автора цікавить реакція внутрішньої громадянської спільноти, а не лише політичної верхівки, переважно залежної від Росії. Однак, як зазначає Лятовскі, Аляксандр Лукашенко відреаґував на революційні події позитивно, хоча й доволі обережно, оскільки в білоруського президента одразу не склалися стосунки з Віктором Януковичем. Проблема білоруського суспільства в тому, переконує автор, що в ньому відсутній засадничий складник для демократичних зрушень — солідарність. Натомість Україна протягом подій Майдану показала протилежні результати, ставши прикладом для багатьох пострадянських країн. Альона Арцьоменка осмислює процес (де)консолідації громадянського суспільства в Білорусії. Прикладом консолідаційних процесів є рух «За свободу», однак він перетворився на політичну партію і став менше впливати на громадянську консолідацію. Інформативною є стаття Настассі Матчанки про неформальні громадські організації як спробу створити альтернативну платформу для позадержавних, а тому й позаполітичних процесів, зокрема демократичних.

Другу частину числа присвячено неформальним або невидимим соціяльним групам, позначеним як «субкультури». Найважливішими є тексти Вадзіма Биліни про футбольних фанатів і Таццяни Шчурко про квір-ініціятиви та випадки дискримінації в білоруському суспільстві. У якомусь сенсі це аналіз двох протилежних соціяльних пластів, які часто репрезентують дві конфліктні ідеологічні диспозиції. Вадзім Биліна зазначає, що неформальні об’єднання футбольних фанатів є дуже потужним середовищем для суспільної солідарности, адже вони завжди керуються чіткими ціннісними орієнтирами певного клубу (команди). Окрім того, фанати також актуалізують національний рівень активности, адже в критичних ситуаціях згуртовуються довкола національної ідеї, хоча й не довіряють «централізації та контролеві зверху». Зовсім інша ситуація із ЛҐБТ-рухами, на які теж впливають різні соціяльні та політичні чинники. Таццяна Шчурко ставить за мету виявити, які саме чинники і контексти визначають динаміку розвитку «ґендерного сектора». На думку авторки, специфіка цього феномена в тому, що він опиняється в ситуації подвійного тиску: з одного боку, «ґендерний сектор» відчуває ті ж проблеми, що й усе громадянське суспільство, а з другого — домінування консервативних цінностей у країні по-особливому впливає на представників ЛҐБТ-спільноти. Загалом описувана ситуація дуже подібна до української, проте дотичність Росії до політики витіснення ЛҐБТ-спільнот також впливає на думку суспільства, що є особливим викликом для Білорусі.

У завершальному блоці часопису «Стратегії діяльности» описано такі впливові соціяльні інститути, як церква, політичні групи та освітні структури. Розділ протиставлено попередньому, адже тут ідеться про угруповання ширшого масштабу, а отже, й впливовіший зріз білоруського суспільства. Попри це, автори зауважують ті ж проблеми, зокрема, політизацію та відсутність конструктивного впливу на громадянську свідомість. Особливо важливою є стаття Таццяни Чуліцкої «Соціяльні організації Білорусії: між державою і суспільством». Дослідниця переконує, що в демократичних країнах громадські організації є аґентами публічної політики, тобто голосом різних суспільних класів, а отже, можуть виконувати гуманітарну роль. Попри це, держава «залишається основним суб’єктом соціяльного обслуговування».

Наявних статтей недосить для розуміння такого широкого поля проблем, тому редакція часопису запропонувала перелік додаткових джерел, щоб удосконалити розуміння теми громадянських спільнот у Білорусі.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій